Selfreliance Ukrainian American Federal Credit Union
“Свій до свого по своє”
Бурхливе заселення району Українського села (Ukrainian Village) було викликано будівництвом в 1895 році залізничної лінії вздовж вулиці Пауліна, яка до 1964 року була повністю виведена з експлуатації. Польська громада витіснила “німців”, “кримінальний Чикаго” витіснив “поляків”, на місце яких прийшли третя і четверта хвилі української еміграції. З ростом українського націоналізму і припливом політичних біженців під час Другої світової війни цей район надбав чітку українську ідентичність, яку наша громада міцно зберігає й донині.
Третя хвиля української еміграції, названа “політичною”, охоплює період з кінця 40-х до 80-х років минулого століття. В основі своїй це були репатріанти з окупаційних зон: військовополонені, яких “совіти” вважали зрадниками, “остарбайтери”, силоміць вивезені на примусову роботу до Німеччини, та біженці, які співчували українському визвольному рухові або самі належали до військових формувань. Значна частина цієї хвилі осіла в США та Канаді.
З 70-х років склад української еміграції поповнився ще й дисидентами.
Політична українська еміграція увібрала в себе, в основному, людей освічених, свідомих. Це були вихідці з міст, містечок та великих сіл. Про поневіряння “переміщених” у таборах, їхні пошуки пристановища у новому для них світі можна прочитати у багатьох мемуарах та розповідях свідків цієї драми. Проте, була і світла сторона медалі – освіченість новоприбулих мала відчутний соціально-економічний вплив на закордонну громаду своїх земляків. Емігранти, що прибували після війни у США, не тільки поповнювали діаспору в кількісному відношенні, а й внесли неоцінимий вклад у культурний, духовний та економічний розвиток української громади.
Серед “переміщених осіб” було чимало людей із спеціальною освітою: учителів, інженерів, юристів, фінансистів, лікарів, духовних осіб та вчених. Ці люди, відмовившись повернутись в СРСР, продемонстрували рішучий протест проти комуністичного режиму. Уся еміграційна діяльність української діаспори США та Канади була скерована на викриття зловіщих діянь “совітів” та побудови своїх духовних, культурних, політичних, молодіжних та підприємницьких структур.
Саме в той час активно будувалися церкви, школи українознавства, культурно-мистецькі організації, спортивні товариства, крамниці, заклади фінансового, юридичного та медичного обслуговування.
Історія створення Кредитової Спілки “Самопоміч” в Чикаго
12 травня 1951 року десять молодих українських іммігрантів об’єдналися, щоб створити нову фінансову установу для задоволення потреб українців в Чикаго. Ці люди були активними учасниками кооперативного руху в Україні, тому вони з радістю виявили існування подібних кредитних спілок у Сполучених Штатах.
Ось їхні імена:
Антін Артимович (Anton Artymowycz)
Роман Мицик (Roman Mycyk)
Олександр Атановський (Alexander Atanowsky)
Степан Самбірський (Stefan Sambirsky)
Богдан Білинський (Bohdan Bilynsky)
Ілля Сем’янчук (Elias Semianczuk)
Йосип Дацко (Joseph Datzko)
Володимир Тимцюрак (Walter Tymciurak)
Григорій Масник (Gregory Masnyk)
Ілля Витанович (Elias Wytanowycz)
2 липня 1951 року Федеральна Кредитова Спілка “Самопоміч” (Selfreliance Federal Credit Union) отримала федеральний статут за номером 7346 та провела свої Установчі збори. Її президентом був обраний Ілля Сем’янчук, а скарбником/управителем – Омелян Плешкевич (Omelan Pleszkewycz).
Перший офіс “Самопомочі” був розташований на другому поверсі будівлі української спільноти “Бесіда” (Besida) за адресою: 2408 W. Chicago Ave.
До 1955 року “Самопоміч” виросла до 650 тисяч доларів в активах і вже нараховувала 1100 членів. У цьому ж році президентом Кредитівки був обраний Антін Антонович. 17 квітня 1957 року Рада директорів вирішила придбати свій будинок за адресою: 2351 W. Chicago Ave., вартість якого після ремонту становила 48140 доларів. Професіоналізм та надійність її лідерів разом з добре продуманою кампанією громадської просвіти, приваблювали у члени нещодавно створеної організації сотні українців. За перше десятиліття діяльності “Самопомочі” 2754 українці влилися у її ряди, а кредитні активи Спілки зросли до більш ніж 2,5 мільйона доларів.
У 1969 році відкрито відділення на північному заході міста при парафії Святого Йосифа (St. Joseph the Betrothed Ukrainian Greek-Catholic Church). Цей район досить густо населений українськими родинами, які купували тут власні будинки.
У травні 1972 року “Самопоміч” відзначила грандіозне фінансове досягнення, коли активи зросли до 10 мільйонів доларів. У цьому ж році дирекція придбала і перебудувала приміщення на схід від існуючого будинку. У 1975-му була встановлена комп’ютерна система.
У 1980-му році Кредитівка ввела новий логотип з додатком українського тризубу. У цьому ж році Богдан Ватраль був обраний до Ради Директорів на посаду фінансового референта/управителя “Самопомочі”. У даний час пан Ватраль займає посаду президента/виконавчого директора.
Мрії основоположників здійснилися. Кредитівка перетворилася в динамічну установу з активами, що сягають 445 мільйонів доларів. “Самопоміч” нараховує понад 20 тисяч членів; крім Іллінойсу, також має філіал у Нью-Джерсі.
На сьогодні в Чикаго та передмістях працює 3 філіали Кредитової Спілки “Самопоміч” та центральний офіс в Українській околиці, а саме:
– Головний філіал біля церкви святого Йосифа, за адресою: 5000 N Cumberland Ave, Chicago, IL 60656 (https://www.selfreliance.com/locations/northwest.asp).
– Філіал у містечку Палатайн діє при парафії Непорочного Зачаття, в осередку СУМА, за адресою: 136 E. Illinois Ave., Palatine, Il. 60067. Телефон: (847) 359-5911 (https://www.selfreliance.com/locations/palatine.asp).
– Філіал “Самопомочі” в околиці Блумінгдейл, що діє при парафії Святого Андрія, за адресою: 302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, Il. 60108. Телефон: (630) 307-0079 (https://www.selfreliance.com/locations/bloomingdale.asp).
У всіх відділах можна проводити касові операції, розмінювати чеки, сплачувати позички, відкривати нові рахунки. Додаткову інформацію про послуги Кредитівки можна отримати на веб-сторінці: www.selfreliance.com.
Ми, представники четвертої хвилі імміграції, часто навіть не замислюємося, який чудовий спадок дістався нам. Ми із задоволенням приходимо до просторих українських церков, щоб почути слово Боже, до культурних та освітніх установ, записуємо дітей до Пласту, СУМу та клубів, з радістю зустрічаємося на українських фестивалях. Тому, хочу щиро подякувати тим першопрохідцям, хто самовідданою працею, своїм вільним часом та коштами допомагав будувати нашу Кредитівку.
Тішуся, що українська фінансова установа розростається й продовжує служити нашим співвітчизникам та українській справі. Спілка, започаткована нашими попередниками, сьогодні перебуває у надійних руках, а ми можемо з оптимізмом дивитися у майбутнє.
