6 грудня відзначаємо День Збройних Сил України
Україна успадкувала від СРСР одне з найпотужніших угруповань військ в Європі, оснащене ядерною зброєю та відносно сучасними зразками озброєння та військової техніки. Однак ні для кого не секрет, що за понад 20 років незалежності українська армія була майже знищена. Упродовж десятиліть відбувалися масові скорочення кадрових військовослужбовців, вояки вимушено покидали службу, не бачачи у ній жодної перспективи. До того ж, увесь цей час Україні доводилося долати шалений тиск Москви, яка всіляко противилися створенню в нашій країні дієздатних Збройних сил…
П’ятий рік триває війна на Донбасі. За ці роки ЗСУ навчилися жити в режимі реальних бойових дій, а з високих трибун невтомно твердять про реформи та підписаний Стратегічний оборонний бюлетень, згідно із яким до 2020 року наша армія мала б перейти на стандарти НАТО. Чи змінюється армія насправді та як – ми проаналізували цифри експертів.
Новітні герої нації
Після Революції Гідності та початку воєнних дій на сході країни розпочалася нова сторінка в історії українських Збройних сил. Попри тотальну руїну в армії, корупцію, зради, втрати і підступність ворога, українським військовим вдалося відстояти незалежність Батьківщини і захистити рідну землю від агресора.
Лише за перші три роки війни найвищої державної відзнаки – звання Героя України – були удостоєні 36 українських солдатів і офіцерів, 21 із них – посмертно. У цьому списку і легендарний 50-річний генерал-майор Сергій Кульчицький, і 18-річні солдати-добровольці “Азова” і “Правого сектора” Андрій Снітко і Сергій Табала, 33-річний командир роти 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади Сергій Колодій, 28-річний командир роти снайперів Валерій Чибінєєв та 38-річний кулеметник 90-го окремого десантного штурмового батальйону “Житомир” Ігор Брановицький, а також десятки інших героїв, чиї імена назавжди вписані в історію нашої держави. Сотні українських військовиків за мужність і героїзм були відзначені державними нагородами чи орденом “Народний Герой”…
Україна успадкувала від СРСР призовну систему комплектування Збройних сил. У тій чи іншій формі вона збереглася й донині, однак починаючи з 2016-го року призовників залучають виключно з метою підготовки резерву для проходження служби за контрактом. Також ухвалено рішення про призов офіцерів запасу – випускників військових кафедр. Вони мають закрити кадрові ніші в тилу, для того, щоб офіцери-контрактники змогли служити в зоні АТО. З іншого боку, з 2016-го року контрактники остаточно замінили мобілізованих у зоні АТО і становлять сьогодні в ЗСУ 100% від особового бойового складу на Донбасі.
При цьому, сьогодні військовослужбовці-контрактники, які на початку АТО уклали контракти “до завершення особливого періоду”, можуть в односторонньому порядку розірвати контракт після 18 місяців. Більше того, станом на сьогодні армія вже для багатьох стала своєрідним соціальним ліфтом: не маючи за плечима вищої освіти, можна піти на військову службу за контрактом, вивчитись на офіцера і стати кадровим військовим з подальшим просуванням кар’єрною драбиною. А бойовим офіцером за прискореною процедурою може стати рядовий чи сержант, якщо має вищу освіту не нижче бакалавра. Для учасників бойових дій процедура ще простіша: за наявності вищої освіти їм присвоюється військове звання молодший лейтенант без курсів перепідготовки і навчання.
Гроші: мало і не тим
Відповідно до Стратегії національної безпеки України та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони щорічне бюджетне фінансування безпеки і оборони має становити не менше 5% від ВВП. Згідно Держбюджету України на 2017 рік, ця сума склала 129,3 млрд грн., що стало рекордом за весь час існування ЗСУ. Утім, безпосередньо Міністерство оборони отримало… менше половини: лише 64 млрд грн. Решта ж 65,3 млрд грн пішло МВС, Держприкордонслужбі, Нацгвардії і ДСНС.
Для порівняння, утричі менша за чисельністю (90 тисяч осіб) армія Польщі, яка не веде війни отримала з бюджету $9 млрд. Наша ж армія у 250 тисяч отримала ледь більше $2 млрд… При потребі у $20 млрд!
Скільки ж фактично грошей виділялось на армію в рамках держбюджету України за роки Незалежності, видно з таблиці:
Рік Сума, Сума, Курс НБУ,
млрд грн. млн дол. грн/дол.
1997 1,5 791,5 1,885
2002 3,4 642,1 5,295
2003 4,3 806,5 5,332
2004 5,3 994 5,332
2005 5,9 1111,9 5,306
2006 7,6 1504,9 5,050
2007 9,1 1802 5,050
2008 9,9 1960,4 5,050
2009 11,7 1485,0 7,879
2010 10,533 1321,6 7,970
2011 12,709 1596,0 7,963
2012 16,38 2050,1 7,990
2013 18,8 2352,1 7,993
2014 26,9 3365,4 7,993
2015 49,3 3126,4 15,769
2016 51,1 2175,6 23,488
2017 64,466 2497,4 25,638
Не менш показовою є й порівняльна статистика чисельності ЗСУ:
Рік Загальна З них військово-
чисельність службовців
1993 455 000 ?
1998 420 000 320 000
1999 400 000 310 000
2002 394 750 307 500
2003 390 000 305 000
2004 285 000 210 000
2005 245 000 180 000
2006 221 000 165 000
2007 200 000 152 000
2008 191 000 148 000
2009 200 000 150 000
2010 200 000 159 000
2011 192 000 144 000
2012 184 000 139 000
2013 168 201 125 482
2014 157 456 119 166
2015-17 250 000 204 000
Кількість заходів з бойової підготовки ЗСУ:
Рік Кіль-сть військових Батальйонних Ротних
навчань навчань навчань
2011 199 5 25
2012 206 5 55
2013 185 7 36
2014 244 15 154
2015 508 65 201
2016 609 78 241
«Грім», здатний зруйнувати Москву
Одним з найголовніших напрямків реформування Збройних сил є їхнє озброєння. Військова техніка, яка знаходиться на озброєнні ЗСУ, донедавна була переважно радянською. Власне, вона й зараз залишається такою, хоча й модернізованою. Наприклад, з радянського танка Т-64 українські зброярі зробили модерновий Т-64БМ “Булат.
Нині українських танкістів визнає весь цивілізований світ. 2017 року найкращий танковий взвод України вперше взяв участь у міжнародних змаганнях Танковий біатлон “Сильна Європа”, і на танках Т-64БВ посів почесне 5-те місце серед найсильніших танкових армій світу. Пропустили українці вперед лише Австрію (Leopard 2A4), Німеччину (Leopard 2A6), США (M1A2 SEPv2 Abrams) та Францію (AMX-56 Leclerc), випередивши бронзового призера 2016 року – Польщу (Leopard 2A5). А у злагодженості підрозділів, екіпажу і скорострільості українцям не було рівних!
Зауважу, водночас на експорт Харківський завод ім. Малишева випускає БМ “Оплот” (модернізований Т-84У). Ціна одного танка близько $4,9 млн, тоді як на Донбасі замість “Оплотів” використовують “Булати” (Т-64 БМ, експорта ціна $1 млн). У Міноборони запевняли, що продаж одного “Оплота” дозволяє відремонтувати та модернізувати десятки Т-64 до рівня “Булат”. Нині ж на складах Міноборони – від 700 до 800 радянських танків, далеко не всі з яких підлягають відновленню.
На озброєнні української армії знаходиться ще цілий ряд бронетехніки як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Це і БМД-2 “Будка”, БТР-3Е, БТР-80, і БТР-4Е “Буцефал”, і ББМ “Дозор-Б”, і американський HMMWV, також відомий, як “Хаммер”.
Також непоганим є модельний ряд гармат: 100-мм протитанкова гармата МТ-12 “Рапіра”, 152-мм гаубиця “Гіацинт-Б”, 152-мм гаубиці “Мста-Б” та “Мста-С”, 122-мм гаубиця “Гвоздика”, 203-мм гаубиця “Піон”, БМ-21 “Град”, БМ-30 “Смерч”, тактичний ракетний комплекс “Точка-У”…
Ще у 2016-му Україна оголосила про початок розробки новітнього оперативно-тактичного ракетного комплексу “Грім-2”, дальність польоту снарядів якого дозволить вражати Москву з території України. Розробка та виготовлення подібних ракетних комплексів покликані стати основою для формування національного неядерного щита стримування.
Того ж 2016-го в Україні вперше продемонстрували бойових роботів власного виробництва.
З «совка» у НАТО
За всі роки існування Збройних сил України військовій формі приділялась увага за залишковим принципом, тому з перших років незалежності і до 2014 року сухопутні війська носили один тип форми, відомий як “дубок”. Відтак, починаючи з 2014-го військову форму довелося створювати буквально з нуля. І вже влітку 2015-го ЗСУ отримали нову, принципово якіснішу форму у модифікаціях “піксель” і “варан”. Разом з тим, попри якість тканин та надійну фурнітуру, при створенні нової форми була задіяна повна інтеграція з комп’ютеризованою системою логістики НАТО. І мова йде не лише про забезпечення армії якісною військовою формою, зокрема зимовою, але й про створення радикально нового дизайну як повсякденної, так і парадно-вихідної форми.
У 2016 році центр оборонної реформи представив концепцію українських Сил спеціальних операцій, що стала результатом співпраці українських та західних військових експертів. ССО – армійський спецназ, зі статусом, аналогічним статусу Головного управління розвідки: це стратегічні багатофункціональні сили, здатні швидко реагувати на надзвичайні ситуації як в Україні, так і на території ймовірного противника.
Вартові неба
Повітряні Сили України нині – одна з основ обороноздатності країни. Саме на них покладено стратегічне завдання купірування можливого великомасштабного наступу РФ – як у випадку удару з півночі, з боку Білорусі, так і в разі агресії на харківському напрямі. До складу Повітряних Сил входять і частини ППО.
У ході війни на Донбасі, особливо в початковий період, авіація заявила себе як ефективна “довга рука” масштабного наступу. Утім, вже влітку 2014 року давався взнаки брак штурмовиків і підготовлених кадрів. Так, крім спеціалізованих Су-25 довелося використовувати не пристосовані для ударів по наземних цілях винищувачі МіГ-29. Однак, після втручання російської армії, яка організувала ефективну протиповітряну “парасольку” над загонами бойовиків, втрати авіації стали катастрофічними: лише за травень – серпень 2014-го було втрачено 13 літаків! На щастя, практично усім льотчикам вдалося врятуватися.
Після підписання Мінських угод у вересні 2014 року були зроблені безпрецедентні кроки щодо поповнення втрат і підготовки екіпажів:за рік вдалося відновити їх передвоєнну чисельність. Почалися кардинальні реформи: не просто відновлювали літаки, але й модернізували їх. Нове життя отримали передвоєнні модифікації МіГ-29МУ1, Су-25М1, Су-25УБМ1, Л-39М1. Почали модернізацію середнього бомбардувальника Су-24, а Су-25 відпрацьовують застосування керованих ракет класу “повітря – поверхня”. А найбільшими темпами в 2015-2017 рр. ріс парк транспортної авіації.
Посилився процес підготовки льотно-технічного складу: протягом лише 2016-го було проведено 4200 навчальних повітряних боїв і перехоплень, 350 десантувань, 300 практичних стрільб по наземних цілях.
Найслабша ланка
На момент початку “кримської весни” 2014 року ВМС України мали застарілі човни, які навряд чи змогли б вести серйозні бойові дії на морі. У нас був один вкрай застарілий підводний човен “Запоріжжя”, фрегат – флагман ВМС “Гетьман Сагайдачний”, 2 малі протичовнові кораблі “Луцьк” та “Тернопіль”, сторожовий корабель “Вінниця”, малий протичовновий корабель “Хмельницький”, 2 ракетні катери “Придніпров’я” і “Прилуки”, 3 тральщики, 2 десантні кораблі “Костянтин Ольшанський” і “Кіровоград”…
Берегові війська складалися з батальйону морської піхоти, механізованої бригади берегової оборони (39 танків Т-64БВ, 75 БМП-2, по 50 БТР-70 та 50 БТР-80, 12 САУ 2С1, по 18 гармат польової артилерії, 24 міномети, 18 РСЗО БМ-21) і 25-й дивізіон берегової оборони – 2 ПУ ПКРК “Рубіж”.
У перші дні протистояння українські кораблі заблокували на базах у Криму. Також “зелені чоловічки” заблокували штаб ВМС. До 21 березня практично всі українські кораблі були захоплені або здалися добровільно, у строю залишилося тільки шість кораблів: у Севастополі – корабель управління “Славутич” і п’ять на озері Донузлав. Останні спробували вирватися з Донузлава, але безуспішно: 22 березня російські війська захопили “Вінницю” і “Славутич”, а “Чернігів” і “Кіровоград” здалися самі.
Спершу всі кораблі були включені в склад російського флоту, однак пізніше російська сторона погодилася частину повернути. 11 квітня Україна отримала назад ракетний катер “Прилуки” і танкер “Фастів”. До 3 червня були повернуті 35 кораблів, після чого Росія припинила цей процес. У Криму на сьогодні залишається ціла низка кораблів, зокрема “Костянтин Ольшанський”, “Тернопіль”, “Хмельницький”, “Луцьк” і “Придніпров’я”. Росіяни повертати їх не збираються, використовуючи їх як запчастини для власних кораблів.
Після анексії Криму наш флот по суті став розділений через перекриття Керченського перешийку. Частина кораблів стоїть в Азовському морі, частина, включно із “Гетьманом Сагайдачним”, у Чорному. Керченський загін морської охорони перебазувався у Бердянськ на Азовське море у складі двох прикордонних сторожових кораблів проекту “Тарантул” (артилерійське, зенітно-ракетне та протикорабельне озброєння) і 10-ти невеликих катерів проекту “Гриф” (має на озброєнні 14,5 кулеметну установку та “Утес”) і “Калкан”. Також у Бердянську нині дислокується 501-й окремий батальйон морської піхоти, а у Маріуполі – 701-й батальйон морпіхів.
Протягом 2014-2015 рр. повністю переробили Стратегію Національної Безпеки і Воєнну Доктрину України, які визначили важливість захисту інтересів України з морського напряму. ВМС ЗСУ значно наростили війська берегової оборони, що дозволило створити рубіж захисту узбережжя. Задіяно морську авіацію, яка щоденно виконує бойові завдання.
Найбільшою ж проблемою залишаються бойові можливості надводних сил ВМС. Тому актуальною є реформа і створення “москітного флоту”. До 2020 року за рахунок будівництва 30 нових кораблів, допоміжних суден та катерів має бути створене ядро національного флоту у складі вже 66 бойових та допоміжних одиниць. Основу ВМС мають становити нові корвети проекту 58250, ракетні катери типу “Лань”, малі броньовані артилерійські катери типу “Гюрза-М”, десантно-штурмові катери типу “Кентавр”.
Окрім будівництва нових кораблів, ВМС намагаються залишити в строю і старі. Фрегат “Гетьман Сагайдачний” у 2017-му став на доковий ремонт, який проводила “Ленінська кузня”, що належить президенту Петру Порошенку, в Чорноморську, хоча проходив аналогічний у 2012-му на Севастопольському морському заводі, який до окупації також належав Порошенку. Після ремонту від “кузні” у “Гетьмана Сагайдачного” зламався дизельний двигун… Загалом же в 2017-му році було передбачено 91 мільйонів на ремонт фрегата – при тім, що термін експлуатації “Сагайдачного”добігав у 2018-му!
Втім, є й позитивні новини: кораблі НАТО, 30-метрові патрульні катери класу “Айленд” зі складу Берегової охорони США увійшли до складу ВМС України у 2017 році.
Добровольці та волонтери
Ні для кого не є таємницею, що на початок російсько-української війни на Донбасі українська армія була якщо не повністю розвалена, то дуже близька до цього. Багаторічне скорочення фінансування ЗСУ зробило свою чорну справу: частина військовослужбовців не вміла і не хотіла воювати, а ті, хто хотіли – елементарно не мали чим.
Перші хвилі добровольців і мобілізованих йшли на війну голі, босі і голодні, а держава при всьому бажанні не могла їх забезпечити. І хто знає, чим би все тоді завершилось, якби не раптово посталий потужний добровольчий і волонтерський рух. Десятки тисяч людей своєю працею та пожертвами надали велику підтримку армії, що зіграло ключову роль у збереженні країни. Участь волонтерів у розвитку та реформуванні Збройних сил також була і залишається визначальною. Ще в листопаді 2014-го близько 10 волонтерів залучили до реформування Збройних сил та утворили т.зв. “Волонтерський десант”, за участі якого в Міноборони стартували реформи у сфері логістики та забезпечення, здійснено перехід на електронну систему закупівель, переглянуто підходи до харчування та медичної допомоги у військах ЗСУ, розроблено нову військову форму. Саме “Волонтерський десант” заклав основи інституційних змін у Міноборони, і вже на початку 2015 року реформи та нововведення стали набувати системного характеру.
Волонтери настільки добре себе зарекомендували, що в серпні 2015 року на базі “Волонтерського десанту” було утворено Проектний офіс реформ – дорадчий орган при міністрі оборони, який бере активну участь у всіх напрямках реформування ЗСУ.
Однак решта й досі продовжує волонтерську працю. Адже, якщо харчування, одяг і амуніцію нині повністю покриває держава, то покращені оптичні приціли, тепловізори, навігаційні планшети, безпілотники тощо все ще змушені постачати волонтери.
Крім цього важко переоцінити роль волонтерів у цивільному контролі над Збройними силами Україні та впровадженні реформ. Недарма ж феномен українського волонтерства вже набув світової ваги та став атрибутом гордості українського суспільства.
Редакція приєднується до привітань на адресу наших славних військовослужбовців: ветеранів і новобранців, солдатів і офіцерів, генералів та адміралів. Бажаємо вам міцного здоров’я, успіхів у боях та навчаннях, надійних тилів і, звісно ж, кохання! Хай благословить вас і ваші родини Господь Бог! Зі святом!
