Чимало політиків та оглядачів повідомляють про велику ймовірність суттєвої ескалації воєнної агресії з боку РФ.
Називають різні варіанти розвитку подій, зокрема широко обговорюють сценарій повномасштабної військової операції з захопленням або значної частини України, або всієї країни.
Україна має зберігати спокій та активно готуватися до захисту країни у будь-якому випадку.
Наразі ситуація є дуже складною та надзвичайно динамічною, щодня надходять нові дані, що оновлюють прогнози.
Наскільки реалістичним є сценарій повномасштабного наступу на всю чи більшу частину України у найближчій перспективі?
На даний час не зафіксовано достатньої кількості військ РФ та створених угруповань військ, необхідних для стратегічної наступальної операції проти України.
За нашою оцінкою, що підкріплена багатьма показниками, зазначеними нижче, широкомасштабна загальновійськова операція не може бути проведена щонайменше у наступні два-три тижні.
Станом на 23 січня 2022 року не спостерігається всіх вимог щодо формування угруповання у декілька сотень тисяч військ не лише на кордоні з Україною, а й у тилу російської території.
Крім цього агресор не створює стратегічних резервів та не проводить відмобілізування необхідних з’єднань і частин на базі Центрів забезпечення мобілізаційного розгортання. Переміщення російських військ відбуваються, в основному, батальйонними тактичними групами (механізовані, танкові та повітряно-десантні війська) та тактичними групами (артилерія, РСЗВ, роди військ).
Формування угруповань військ на операційних напрямках не завершено. Системи управління воєнного часу не створено і не перевірено.
Тому можна говорити про воєнну загрозу, яку зараз створюють близько 127 тисяч військовослужбовців Росії вздовж кордонів, на окупованих територіях Сходу України та Криму. Ця цифра не збільшується фактично з квітня. Такої кількості військ замало для повномасштабного наступу.
Водночас, є ймовірність збільшення цього показника через:
- формування нових з’єднань і частин у Південному та Західному воєнних округах РФ;
- перекидання військ збройних сил РФ на територію Білорусі для проведення навчань;
- використання військових полігонів поблизу кордону України та в окупованому Криму підрозділами сухопутних військ, ВМС та повітряно-десантних військ Росії;
- збільшення кількості російських військ на відстані 150-300 км від державного кордону України.
Кількість військ Росії уздовж кордонів можуть значно збільшити, “перекинувши” з’єднання і частини постійної бойової готовності, які мають відповідний бойовий досвід та необхідні навики дій на незнайомій місцевості. Але це також потребує певного часу.
Одним з показників підготовки РФ до нападу є кількість мобільних шпиталів, що розгортаються та швидкість укомплектування медичних підрозділів. На даний час немає свідчень про готовність медичних спроможностей до участі в можливій операції російських збройних сил.
У цілому, за оцінкою експертів, усі критичні індикатори та розвідувальні ознаки, які характеризують завершення підготовки російської армії до широкомасштабної наступальної стратегічної операції, поки що не проявились.
Підсумовуючи зазначене, у РФ зараз залучено замало сил та засобів для широкомасштабної операції, необхідна концентрація всіх наявних боєздатних сил, на що потрібен суттєвий час та значна кількість заходів і ресурсів.
Наскільки ймовірна така операція у 2022 році?
Загалом широкомасштабна наступальна операція Росії проти України в осяжній перспективі 2022 року видається малоймовірною за багатьма показниками, навіть якщо обмежитись суто військовими вимогами.
Перш за все, немає необхідної для такої операції кількості військ, а це – сотні тисяч підготовлених військовослужбовців-контрактників, здатних брати участь в активних бойових діях проти України.
Друге – необхідно підготувати та злагодити нещодавно сформовані угруповання військ та забезпечити надійну систему управління ними.
Третє – необхідно забезпечити війська озброєнням та військовою технікою, включно з паливно-мастильними матеріалами та боєприпасами. Це передбачає стратегічні резерви та надійну логістику, в тому числі на окупованій території.
Четверте – сумнівна здатність Росії утримувати окуповану територію в умовах національного спротиву, що у рази переважатиме досвід російських військ у Сирії або під час інших збройних конфліктів останніх десятиліть.
Взагалі широкомасштабна наступальна операція із намаганням втримати великі захоплені території – це авантюра, яка не має шансів на позитивне завершення для РФ. Прорахувати хід такої операції неможливо, і при реалізації вона швидко перейде в неконтрольовану площину.
Якщо до формули нападу на Україну додати невійськові складові, міжнародну ізоляцію та санкції, то результатом такої операції буде суїцид правлячої російської верхівки. Вважаємо, якщо Путін та його команда не втратили раціонального мислення, вони не підуть на такий сценарій.
А які сценарії є більш реальні?
Враховуючи динаміку, ми вбачаємо можливість розвитку таких сценаріїв, котрі агресор може реалізовувати як окремо, так і у кількох комбінаціях:
- Базовий сценарій, який вже реалізують, він буде первинним для будь-якого з можливих варіантів – гібридна навала.
Його компонентами є кібератаки, що вже відбуваються і прогноз такий, що вони посилюватимуться ще більше. Це, так само, психологічні операції, як-от активна дезінформація, або те ж саме масове “мінування” шкіл, метро, адміністративних установ та інших об’єктів, інформаційне розхитування ситуації тощо. Така ескалація, на жаль, продовжуватиметься з дуже високою ймовірністю.
- У випадку активізації можливе пошкодження чи втручання у роботу критичної інфраструктури – електростанцій, мобільного зв’язку, інтернету, урядового зв’язку, транспорту. Ключова мета таких операцій – внутрішня дестабілізація та деморалізація населення.
- Дуже реальною є масштабна збройна ескалація на Сході Україниз офіційним введенням на окуповану територію збройних сил РФ. Можливі спроби прориву лінії з’єднання та загальна активізація бойових дій.
Приводом для такої активізації може бути сфабриковане обґрунтування на кшталт спланованої провокації, в результаті якої загинуть російські громадяни на тимчасово окупованих територіях або буде здійснено теракт “від імені” української сторони.
- Ймовірне також значне загострення безпекової ситуації в Азовсько-Чорноморському регіоні із блокуванням Керченської протоки та морських шляхів для України, що перешкоджатиме насамперед економічній активності регіону.
- Проведення терактів на території України,передовсім на об’єктах критичної інфраструктури. Такий сценарій агресор може реалізувати на кількох об’єктах одночасно, щоб розповсюдити паніку серед населення, а також відволікти зусилля влади.
- Використаннятериторії Білорусі для розміщення, в тому числі і на постійній основі, угруповань військ РФ.
Беручи до уваги поточне перекидання військ під приводом навчань, такий сценарій є дуже ймовірним. Дислоковані на території Білорусі війська можуть здійснювати різноманітні провокації та дії щодо України. Ймовірним є також сценарій активізації сил РФ на території Придністров’я;
- Потенційно можливі ракетні чи авіа удари по об’єктах військової або критичної інфраструктурияк частина підготовки до обмеженого наземного вторгнення і провокування відповіді ЗС України, або як самостійні заходи, щоб створити панічні настрої серед населення.
Чи ймовірні захоплення окремих міст?
Сил РФ достатньо, щоб захопити окремі міста України. Проте захоплення збройними силами РФ ключових міст вважаємо малоймовірним через високу складність їх утримання, обмеженість логістичного забезпечення, та можливість оточення таких міст ЗС України, а також активний рух опору зі знищенням чи значним ураженням агресора.
З практичної точки зору окремі міста не дають політичних переваг Кремлю, до того ж Росія отримає весь негатив – активні дії сил оборони, громадян, міжнародні санкції та активізацію посилення України партнерами. Тому в таких сценаріях ми не вбачаємо сенсу та переваг для Кремля.
Але особливу увагу варто приділити посиленню спроможностей для захисту Києва.
Столиця є критично важливою як стратегічний центр управління державою, зосередження великої кількості об’єктів критичної інфраструктури, фінансовий, економічний та політичний центр.
Щодо Києва перевага від блокади міста у розрахунках агресора може значно переважати вартість втрат його особового складу.
Це означає – надати найвищий пріоритет захисту столиці, в тому числі посилюючи Збройні сили, зокрема Силами Територіальної оборони, Національною гвардією, правоохоронними органами, силами безпеки, та широкого залучаючи місцеве населення.
Дипломатичний фронт
Запеклі “бої’ відбуваються на дипломатичному фронті.
Українська дипломатія наполегливо працює над суттєвим збільшенням термінової допомоги, яка зміцнюватиме наші спроможності. На нашому боці – колишні західні військові та дипломати, аналітичні центри, що скеровують свої зусилля на консолідацію підтримки.
Низка урядів Заходу активно підтримують Україну. Ключовий партнер – Сполучені Штати – надали минулого року рекордну безпекову допомогу вартістю 650 млн. доларів та мають намір суттєво збільшити її розмір вже у цьому році.
Велика Британія активно допомагає розбудовувати ВМС України та нещодавно надала протитанкові засоби.
Канада, Польща, Естонія, Литва, Латвія та Туреччина також є безцінними партнерами у зміцненні оборонних спроможностей України.
Що робити Україні для захисту?
Україна має значний внутрішній потенціал для самозахисту за всіма реалістичними сценаріями нападу РФ.
Перш за все – це її Збройні Сили, посилені у тилу підрозділами територіальної оборони та іншими складовими Сил оборони та безпеки. За умови злагоджених та швидких дій вони здатні зупинити ворога та завдати йому суттєвих втрат включно до повного його знищення.
Наступне – сила потенціалу громадянського суспільства, якій є нашою конкурентною перевагою над ворогом. Український народ здатен чинити опір військам держави-окупанта, в тому числі через асиметричні дії, зокрема рух опору та тактику малих груп, заходи в інформаційному та кібернетичному просторах.
Ключовим питанням у підготовці до збройної боротьби є своєчасне інформування та залучення населення до активних дій, щоб зменшити паніку та забезпечити психологічну стійкість.
Отже, передовсім треба зберігати спокій, зібраність і рішучість. Це надзвичайно важливо. Спокій треба зберігати у будь-якому разі, тому що саме на паніку і зневіру розраховує ворог. Саме на це скеровано більшість його гібридних операцій.
Країна має готуватись до війни. Це головне. Готовність є абсолютно і критично важливою.
У цьому і полягає ідея так званого стримування, що панує в оборонних доктринах всіх країн. “Хочеш миру – готуйся до війни”, це якраз про нашу ситуацію. Ми не можемо собі дозволити бути легковажними. Як кажуть військові: сподівання на краще не можуть бути частиною стратегії.
Але підготовка – це не лише про Збройні сили та інші сили оборони та безпеки. Це і про громадян, територіальні громади, про бізнес тощо.
Час – невідновлюваний ресурс, і ми маємо використати його якомога ефективніше. Для цього слід вже зараз виконати заходи, на реалізацію котрих з початком активних дій банально не вистачить часу.
На думку експертів, обов’язково треба:
- розгортати сили територіальної оборони у необхідних регіонах;
- посилити контроль за об’єктами критичної інфраструктури, насамперед тих, що забезпечують життєдіяльність населення у зимових умовах;
- нарощувати спроможності Держслужби з надзвичайних ситуацій, Державної спеціальної служби транспорту, взяти під охорону визначені об’єкти інфраструктури, посилити охорону, зокрема протиповітряну оборону, аеропорти, аеродроми, патрулювання потенційних міст висадки десантів агресора, ймовірних районів формування загонів незаконних збройних формувань, та ін.
Критично важлива здатність цивільного суспільства брати участь в обороні. Стійкість інституцій – це важливо, але є також стійкість громад та людей. Ми вже маємо близько третини громадян, готових підтримати спротив.
Сильна, рішуча, зосереджена країна зі спокійним та поінформованим населенням, згуртованим суспільством, міцними силами оборони та безпеки, що системно та впевнено готується відбити ворога – непереможна.
Андрій Загороднюк, Аліна Фролова, Олексій Павлючик, Центр оборонних стратегій для УП
