Ікони на ящиках з-під набоїв рятують українські життя

Керівник Першого добровольчого мобільного шпиталю розповів про свою реабілітацію у США та унікальну виставку ікон, що мандрує світом

Геннадія Друзенка в Україні знають як активного учасника Революції Гідності, співзасновника та керівника Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова, а також талановитого правника. В своєму інтерв’ю для проєкту Social Media Talk Show “Українська мрія” пан Геннадій розповів як потрапив до Центру конституційної демократії Індіанського університету у ролі запрошеного дослідника, що стало своєрідною реабілітацію після пережитого у рідній країні. Ще мова зайшла про ідею створення добровольчого шпиталю та унікальний проєкт – виставку “Ікони на ящиках з-під набоїв”, яка має своє продовження у Сполучених Штатах Америки.

Як з’явився перший добровольчий мобільний шпиталь

Геннадій Друзенко родом з Києва. Деякий час працював секретарем-референтом Патріарха Володимира Романюка. Коли його не стало, пан Геннадій отримав юридичну освіту за спеціалізацією конституційне право: навчався у Великій Британії, Німеччині, Італії та Сполучених Штатах Америки.

– З початком Революції Гідності, а саме – побиттям студентів – моє життя різко змінилося. Ми з друзями почали думати – чим можемо допомогти. Досвід шалених 90-років підказував, що, напевно, не завадило б мати якісь імпровізовані медичні групи, готові надавати першу медичну допомогу. Вже було зрозуміло, що брутальне, нічим не мотивоване побиття студентів може покликати за собою інші події. Запахло порохом, – розповідає Геннадій Друзенко.

За словами громадського активіста, тоді вдалося зібрати близько тридцятьох осіб, яким видали футболки з червоними хрестами, намальованими вночі балончиком. Перші групи волонтерів надавали допомогу постраждалим на вулиці Банковій разом з активістами Товариства Червоного Хреста України.

– Червоний Хрест працював ліворуч, а ми – праворуч, зайнявши хол приміщення комітетів Верховної Ради. Медикам іноді теж необхідна юридична допомога, щоб бути захищеними. Тоді мої знання, як працює Верховна Рада і те, що туди не можуть без дозволу заходити поліціянти, врятувало нас, – продовжує громадський активіст.

Як розповів Геннадій Друзенко, підпільні шпиталі вже з’явилися, коли почалися вогнепали, в січні-лютому 2014 року. Потім, на початку березня 2014-го, коли Росія розпочала анексію Криму, команда їхніх активістів організувала вишколи з надання першої медичної допомоги.

– Після бою за Іловайськ ми зрозуміли, що усього цього замало і почали створення Першого добровольчого мобільного шпиталю. Здалося чудом, коли ми запустили його через 3 місяці, ставши першою і єдиною подібною організацією… Йшов час, і перед Новим роком ми вже відсвяткували своє 5-річчя.

На сьогодні, через Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М.Пирогова пройшли більше 500 медиків та парамедиків: від водія швидкої до завідувачів кафедр, професорів, навіть брав участь заступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський.

Згідно з грубими підрахунками, наші медики надали допомогу більш, ніж 55 000 як військовим, так і цивільним на Сході України, – розповідає Геннадій Друзенко.

За словами правника, нещодавно активісти – організатори шпиталю – відкрили другий так званий “бюрократичний фронт”, бо на одного з їхніх ветеранів посипалися хибні звинуваченнями. Наче б то він організував групу терористів, які підірвали одного з захисників України.

– Тепер, окрім фронту, де є наші лікарі, які допомагають військовим, ще наймаємося вилікувати державу від алогічності та амнезії пам’яті. Бо вона, замість того, щоб боротися з російськими провокаторами та диверсантами, почала репресувати тих, хто, фактично, рятували Україну, – додав громадський активіст.

Після фронту – реабілітація наукою

За словами Геннадія Друзенка, коли ти 5 років займаєшся фронтом, особливо, медициною, навіть спиш з телефоном, то про науку можна забути.

– Іноді поталанить кілька днів почитати книгу по дорозі на Схід чи Захід. Але наука потребує занурення. Це довгий марафон, а не стометрівки. Через 5 років життя на передовій та воюючи з бюрократією, я зрозумів, що потрібно або забути про юриспруденцією, або щось робити. Та вдома продовжувати наукову справу не виходило…

Так склалося, що за рік до того я познайомився з Девідом Вільямсом – професором з Індіанського університету, який створив там Центр конституційної демократії. Він прилітав до України, і я навіть возив його на Донбас. Тож ми потоваришували, і він запропонував мені стати запрошеним дослідником Індіанського університету. Відповідно, я скористався цим шансом. Окрім того, що це гарний виш, сам Центр конституційної демократії – абсолютно те, що було потрібно. Як жартую – якщо одні хлопці тут проходять фізичну реабілітацію, їм роблять протези, чи лікують, я проходив іншу, інтелектуальну. Знову почав читати книжки та писати тексти: шукати відповідь на питання – як побудувати Україну такою, де б усім нам жилося комфортно, – говорить Геннадій Друзенко.

За словами українського правника, він отримав доступ до фантастичних ресурсів вишу. Плюс його надихнула сама атмосфера, яку він називає університетським повітрям.

– Ним місяць дихаєш і починаєш по-іншому сприймати світ. Створюється дистанція, яка дозволяє думати не тактично (сьогодні-на-сьогодні), а стратегічно. Останні вибори показали, що українці незадоволені тією парадигмою, яку пропонував Петро Порошенко. Але вони надто спокусилися на повітряну кульку, яка зараз різко здувається. Це те питання, яке стане перед українцями вже дуже скоро, – додав громадський активіст.

Виставка ікон, які затамовують подих

Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова тісно пов’язаний з іншим цікавим проєктом.

– Мобільний шпиталь дійсно став символом громадянського суспільства. Ми не отримали жодної копійки державних грошей. Але знайшли можливості інституалізувати енергію волонтерів. З іншого боку, коли ти максимально використовуєш людей доброї волі, тобі все одно потрібен якийсь мінімум ресурсів. Машини швидких ламаються – їх потрібно ремонтувати та заправляти, іноді комусь необхідно купити квиток, а ще – витрати на утримання офісу для документообігу. В 2014-2015 роках текла широка річка допомоги звідусіль. Але згодом вона пересохла. Зрозуміло, що люди стомилися. І тут нам на допомогу прийшов інший фантастичний проект – “Ікони на ящиках з-під набоїв”, – розповідає керівник шпиталю.

Підтримав шпиталь друг Геннадія Друзенка – іконописець та художник Олесь Клименко. На передовій він побачив ящики з-під набоїв, що наштовхнуло його на цікаву ідею. Дошки візуально нагадували старі пошкоджені ікони. Художник попросив кілька ящиків і написав на них образи. Так, в лютому 2015 року, в Софії Київській відбулася перша виставка “Ікони на ящиках з-під набоїв”. Вироби почали купувати, а Олесь Клименко зрозумів, що йому соромно забирати собі усі кошти, бо війна. Тож вирішив віддавати дві третини шпиталю.

– Ми думали, що це разова акція. Потім я став долучатися до промоції. Ніхто навіть не думав, що разом зі шпиталем цей проект проживе 5 років. Останні два з них – це наш головний спонсор. За підсумками, більше 90 відсотків коштів надходять через “Ікони на ящиках з-під набоїв”. За цей час ми об’їхали більше 70 локацій: від Маріуполя до Лос-Анджелеса. Навіть виставлялися в Європарламенті. Загалом вдалося продати цих ікон на 300 000 доларів. Це набагато краще, ніж просто просити грошей. Адже приходиш з оригінальною ідеєю, яка транслює мистецтво. Те, що несло смерть, через ікони символічно відображає християнське оповідання “Смертю смерть поправ”. Адже отримані від продажу гроші рятують життя”, – додав Геннадій Друзенко.

В його планах – об’їздити з виставкою США та залучити до участі українську громаду. Виставка вже побувала на інавгурації архієпископа-митрополита Бориса Гузяка в Філадельфійській катедрі, кількох університетах штату Індіани, а також Лос-Анджелесі. Скрізь “Ікони на ящиках з-під набоїв” сприймали з великим захопленням.

– Гроші від продажу ікон йдуть на шпиталь. На жаль, війна продовжується. З того боку не бажають припиняти стрілянину. Нам треба вчитися грати в довгу. Тож будемо раді кожному, хто залучиться до нашого проєкту та будь-якій підтримці, – зазначив насамкінець розмови керівник першого мобільного добровольчого шпиталю.

Наша довідка:

Геннадій Доузенко нагороджений відзнакою Президента України “За гуманітарну участь в антитерористичній операції”. Також має відзнаку Міністерства оборони України “За сприяння Збройним Силам України”, нагрудні знаки – “Знак пошани”, “За заслуги перед Збройними Силами України” та “Захиснику України”.