День Незалежності – це наше свято свят. Наше Різдво і наше Воскресіння.
32 роки тому на уламках імперії з’явилася самостійна Україна. І це був День відродження, бо постала вона не на порожньому місці, а в продовження тисячолітньої державної традиції.
І хіба це не є наше справжнє воскресіння як великого європейського народу? Своєю волею, своєю незалежністю ми не поступимось ніколи. Україна дихає свободою. Це її кисень.
Наша мета записана в Гербі України – це Воля. І ми все зробимо, щоб її захистити.
Нам сьогодні важко, але вже ніколи не буде соромно, адже найкращі сини і дочки України встали на захист рідної землі, щоб спільно захистити найдорожче – нашу свободу, гідність і нашу Батьківщину.
Держсекретар США Ентоні Блінкен у своєму блискучому виступі в Гельсінкі 2 червня 2023 року, наголосив на провалах путіна на всіх фронтах: політичному, економічному, міжнародному. Війна, яку ерефія розв’язала проти України, продемонструвала її слабкість та виявила єдність міжнародної спільноти у протистоянні нападнику. “Україна ніколи не стане росією. Україна стоїть. Суверенна. Незалежна. Твердо контролює власну долю. У цій – основній меті путіна – він зазнав найбільш разючого провалу”, – сказав Держсекретар США.
***
16 липня 1990 року, 10:08, у будівлі Верховної Ради – тиша… Голосування завершилося, зал вибухає громом аплодисментів. 355 – “За”. Декларацію про державний суверенітет України прийнято…
Саме тоді почалася епоха відновлення Незалежності, це один з найважливіших днів у сучасній історії. В той день Україна визначила, що єдиним джерелом влади є народ та задекларувала власні Збройні Сили. Під час прийняття всі розуміли, що поки що – це лише папірець, який не підкріплений нічим, що документ має обрости м’язами, що кожне слово має налитися кров’ю.
Тоді ми зробили перший крок від імперії, щоб пізніше переламати хребет комуняцької влади, а через десятки років і 5-ій колоні на Майдані.
З 2014 – ламаємо його і російській армії.
За кожним словом Декларації вже стоять десятки тисяч наших громадян, які загинули, захищаючи нашу Незалежність. А українці з автоматами в руках чи волонтеркою у багажниках щодня підтверджують, що декларація – це не просто папірець, це наш, Український Суспільний Договір.
***
24 лютого 2022 року змінилася наша спільна реальність. Кожен справжній українець, де б у світі він не проживав, зрозумів, що означає захищати Незалежність Вітчизни.
Ще якихось 10-15 років нам, українцям-іммігрантам, доводилося довго і нудно пояснювати місцевим жителям, чим українці відрізняються від росіян. Що Україна – не росія. Що ми – не вони. Куди б не закинула нас доля, ми не тільки шукаємо гречку і сало. Ми одразу ж об’єднуємося, будуємо церкви і закладаємо школи українознавства, засновуємо патріотичні, молодіжні й громадські організації…
БУДУЄМО СВОЮ УКРАЇНУ ЗА КОРДОНОМ. ПРОСЛАВЛЯЄМО ЇЇ ІМ’Я.
І залишаємось назавжди, серцем і душею, українцями. Допомагаємо усім, хто потребує нашої допомоги, турбуємось про її волю і чесні вибори, летимо до неї для участі у Євромайдані і радіємо Закону про мову…
Хто дав привід кремлівському карлику повірити, що ми легко здамося і хтось зустрічатиме його миршаве військо з квітами? Що при перших вибухах ракет все розсиплеться і розлетиться, як картковий будиночок?
На старті повномасштабного російського вторгнення нам давали лічені дні. Але замість того, щоб відступити й здатися, українська держава, суспільство і діаспора об’єдналися, щоб дати запеклу відсіч ворогу. Пояснювати іноземцям більше нічого не треба – тепер всім все і так зрозуміло. Увесь світ дізнався, хто такі українці. Що таке Україна.
Про нас вже ніхто не скаже: вони десь там, біля росії.
Україна усьому світу показала свою силу.
Сьогодні ця сила подвоїлась і потроїлась.
***
Ось як гарно написала журналістка Людмила Семенюк про ДУХ НАШОЇ НАЦІЇ:
“Наша стратегічна зброя – дух нації. Це коли десятирічна дівчинка на багатолюдному столичному овочевому ринку віртуозно грає на сопілці “Червону калину”, збираючи гроші на ЗСУ… А тринадцятирічна Софія Самолюк, переможниця багатьох міжнародних пісенних конкурсів, відмовляється співати на одній сцені разом із росіянином (участь якого приховали організатори популярного дитячого конкурсу в італійському місті Сан-Ремо).
Дух нації – коли українець відмовляється отримувати престижну премію імені Ремарка на одній сцені із російською письменницею. Так зробив відомий далеко за межами країни, талановитий наш художник-ілюстратор Сергій Майдуков, лаконічно пояснивши організаторам свою відмову: росіян у моєму житті вже досить…
Дух нації – це коли під виття сирен кияни йдуть до Національного театру імені Франка на спектакль “Три товариші” Ремарка, аби подарувати квіти та огорнути любов’ю й своїми шаленими оплесками Євгена Нищука, Олександра Печерицю та інших акторів, які з автоматами в руках захищають свою країну і вирвались на кілька діб, аби відновити цю культову виставу.
Дух нації – це під час жахливого нальоту у Херсоні, на залізничному вокзалі, зібрати у розбиті понівечені вагони фірмового рейсового потяга Херсон-Львів своїх переляканих пасажирів, не засмучувати їх тим, що один із провідників отримав важке поранення, відправитися згідно розкладу, заспокоюючи всіх гарячим чаєм, кавою і добрим словом. А на першій же ж станції, оперативно організувати заміну пошкоджених вагонів на цілі, пересадити пасажирів, і прибути до Львова, запізнившись всього на 14 хвилин, де львівські залізничники вже зустрічатимуть потяг оплесками…
Дух нації – це будучи фермером, розкурочити залишену на полі бою ворожу техніку, зібрати пристрій для автоматичного керування тракторами на відстані і орати заміновані поля, аби посіяти жито, яке заколоситься влітку…
Дух нації – це, маючи синдром Дауна, переплюнути отого знаменитого Елджернона, книгою про якого захоплюється весь світ, та під час війни відкрити власну пекарню у Фастові, і попри блек-аути та повітряну тривогу, щодня вставати о п’ятій ранку, щоб замісити тісто, дбайливо розкласти його у формочки, увімкнути піч та наповнити ще сонну, трохи злякану вулицю ніжним та вічним запахом свіжої житньої випічки. Бо слово жито і жити – одного кореня. Живемо далі…”
Зі святом нас, дорогі українці! Слава ЗСУ! Слава Україні! Слава Нації!
Переможемо!
