Українська Канада – це концерти і фестивалі, святкові Богослужіння і зустрічі, сходини та вшанування Героїв. Тут звучить Рідне Слово і Рідна Пісня. На них збираються різні покоління українських канадців, щоб ще раз напитися з цілющого джерела нашої мови і культури. Око радують вишиванки, віночки, стрічки, кептарики, тризуби та інша українська атрибутика.
В четвер, 22 березня, в Вінніпезі, на завершення щорічного Українського тижня-2018, в школі Непорочного Серця Марії відбувся концерт “Борщ, Бандури і Бабині Казки”.
Сотні людей вщерть заповнили концертовий зал школи, а її школярі в театральних костюмах розповідали цікаві фольклорні українські історії від “Ріпки”, “Несе Галя воду”, “Гоп-гоп…” до “Ми музиканти з Києва” та “Я маю кошик на Великдень”.
Директор школи Род Пиклик, завершуючи свято подякою усім гостям та учасникам, згадав пані Станович (представницю третьої еміграційної хвилі), яка передала свої театрально-сценічні реліквії учням цієї шкіоли для збереження і вивчення української спадщини, духовних традицій та української музики в “золотій країні” (бо так її баба називала Канаду).
З цього випадку і зародилася тема Українського тижня 2018 – “Borscht, Banduras & Baba’s Stories“.
Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії (Immaculate Heart of Mary School) активно задіяні в навчальній місії, починаючи з дитячого садка і до університетського рівня. Школа Непорочного Серця Марії у Вінніпезі, яка опікується сім’ями з дітьми від дошкільного віку і до 8 класу, є однією з найвідоміших Українських Католицьких шкіл в Канаді. Школа проводить потужну освітянську місію, засновану Сестрами ще в 1905 році, яка має на меті привити глибоке почуття віри, культури та академічної досконалості своїм підопічним. Випускники школи виділяються найкращими якостями серед своїх ровесників у вищих навчальних закладах, а потім успішно стають лідерами в соціальній, комерційній та духовній сферах.
“Найбiльше i найдорожче добро кожного народу – це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє авнє життя i своï сподiванки, розум, досвiд, почування” (Панас Мирний).
