Для початку корисно зрозуміти, що лінощів не існує. Так, ти не помилився, а я не “схибила”: такого явища, як лінь, не існує. Тому будь-яка спроба боротися з лінню більше схожа на битву з вітряками.
Немає бажання займатися обраною справою? Не хочеться вставати вранці? Постійно спізнюєшся? Не доводиш справи до кінця? Не можеш себе змусити розпочати нову справу? Втрачаєш інтерес?
Це наслідки, але не причини.
Ліні не існує, зате цілком реальні такі речі:
- – нелюбов до того, що робиш;
- – енергетичний спад;
- – відсутність поточної мети і, як наслідок, енергетичний застій;
- – відсутність масштабного бачення і, як наслідок, нерозуміння “нафіга воно мені треба”.
Кожне з цих явищ має симптоми, які ми звикли називати лінню, – не хочеться щось робити і руки опускаються, але лікуються вони абсолютно різними засобами. Улюблена справа, наприклад, зовсім відрізняється від відсутності масштабного бачення. У першому випадку – треба міняти діяльність, у другому – залишатися вірним своїй справі, але замахнутися на більше.
Вилікуй причину і симптоми пройдуть самі собою – це універсальний закон природи. І навпаки – спроба боротися з наслідками дає тільки короткочасний ефект. Можна скільки завгодно пити аспірин після затяжних вечірок, їздити у відпустки, старатися виправити ситуацію з допомогою спиртного, збуджуючих речовин або йога-медитацій, але все це буде давати тільки короткочасні радісні моменти. Тотальна нудьга і лінь до щоденного процесу будуть завжди повертатися і з кожним разом все частіше і частіше, поки причини залишаються у тебе всередині.
– Я не можу вставати рано вранці, – кажуть мені.
– Але якщо завтра тобі доведеться вирушити в кругосвітню подорож в команді однодумців, де протягом року треба буде вставати рано вранці, – то як? Поїдеш? Будеш вставати? (Причому, тобі це буде в радість, якщо така поїздка – те, про що ти мріяв).
Як вилікувати справжні причини ліні і жити в драйві?
Давай розглянемо кожну з причин окремо.
- Лінь як наслідок заняття ненависною справою
Нецікаве для тебе заняття, безглузда справа, робота “на автопілоті” або така, що суперечить твоїм внутрішнім нормам, викликають не просто лінь, а включають внутрішнє блокування. Руки в буквальному сенсі не піднімаються, і це прямо пропорційно твоєму пробудженню. Чим вища усвідомленість, тим складніше тобі жити без сенсу.
– У чому сенс свідомого життя?
– Сенс життя в тому, щоб вибрати свій власний шлях і слідувати йому.
Мало відмовитися від загальноприйнятих норм. Цього недостатньо “взяти і звільнитися” – треба вибрати свою власну справу, свій сенс і віддатися йому. У іншому випадку ти швидко дізнаєшся, що підвішений стан нічим не кращий від рамок суспільства.
Я отримую ще один вид листів зі стабільною постійністю на тему: “Я пішов з ненависної роботи. Я – герой”. Мені в даному випадку завжди хочеться відповісти:
– Мій друже, ти станеш героєм, коли знайдеш важливу для себе справу і будеш мати достатньо терпіння слідувати за нею у невідоме.
Сам факт, що ти залишив заняття, яке не є улюбленим, не позбавить тебе від ліній інших апатичних станів. У цей момент почнеться найскладніше: зрозуміти, що себе неможливо знайти, себе можна тільки створити. І свою справу неможливо знайти, але можна вибрати те, що подобається, і почати це РОБИТИ. Причому, робити з душею.
Люди бояться вкладати у щось свою душу. Бояться віддавати. Спочатку хочуть, щоб їх полюбили або щоб справа якимось чином одразу їх наповнила, а тільки потім вони готові віддавати. Але на перспективу так не працює. Природа нам чітко показує:
Навесні посієш – восени пожнеш.
Ті, хто не сіє або у кого не вистачає терпіння доглядати за своїми саджанцями до осені, нічого й не пожинають. Вони розмовляють зі світом буквально такою мовою:
– Шановний городе! Ти дай мені спочатку солодку і смачну полуничку, а потім я її посаджу і буду прополювати.
– Дорогий світе! Ти дай мені спочатку улюблену справу, яка мене окрилює і наповнює, а потім я буду нею займатися наполегливо і “з душею”.
І що робити світу з такими запущеними випадками? Як йому накажете відповідати на це? Ось вам і симптоми страждань та ліні, щоб задуматися і піти лікуватися від інфантильності.
Спокійна любов до справи (яка не має ніякого відношення до швидкоплинної ейфорії) часом приходить через якийсь час, разом з першими результатами, коли за плечима залишається подолання власних страхів і відкриваються нові горизонти можливостей.
- Лінь як наслідок енергетичного спаду
Енергетичний спад – зовсім інша причина виникнення симптомів ліні і може з’являтися навіть в найнеприємнішому процесі. Ти втомився, твої сили пішли на спад, руки опускаються, ти починаєш замислюватися: “А чи ту справу я вибрав?” З’являються муки сумнівів та інші самокатування, тоді як тобі необхідно просто відпочити, відновити сили і циркуляцію енергії у твоєму фізичному тілі.
Перше, що важливо зрозуміти, – енергетичний спад може бути навіть в найулюбленішому процесі, і це не означає, що треба все залишити і кидатися в нову справу в надії, що там буде одна “суцільна любов”.
Причини спаду? Втома, як моральна, так і фізична. Вихід – відпочинок і перезавантаження. Тут якраз таки важливо зрозуміти роль харчування і фізичної активності, які впливають на наш тонус.
Якщо ти діагностуєш у себе енергетичний спад, перше, що треба зробити, – відновити сили за допомогою відпочинку і не приймати ніяких рішень у такому стані. А далі твоє завдання – звести такі спади до мінімуму – тобто внести спорт, здорові веселощі і правильне харчування в свій щоденний раціон.
- Лінь як наслідок відсутності поточної мети
Вибач, але стояча вода з часом починає смердіти. Цим все сказано.
Те ж саме відбувається і з твоєю енергетикою: коли вона не має чітко спрямованого русла, то просто застоюється всередині, викликаючи всі ці неприємні стани – хочеться спати, коли ти не втомився, хочеться їсти, коли ти не голодний, і тому подібне. Це дуже неприємно, але і до цього починаєш звикати.
Невикористані м’язи атрофуються, і потім потрібна колосальна праця, щоб їх розворушити і повернути в тонус. Те ж саме стосується твоєї внутрішньої сили, яка без використання починає застоюватись. Звичайно, в такому стані у тебе багато ліні. Ще б пак. Тут все залежить від рівня занедбаності ситуації, але в глобальному сенсі вихід буде завжди один – світла мета, яка струсоне твою істоту. Причому, саме поточна мета, до якої ти почнеш рухатися вже зараз, а не колись потім. Адже зараз – це все, що у нас є.
Ті, хто все життя чекає велику і важливу мету, яка зірве їм голову, схожі на приречену самотню 30-річну дівчину в очікуванні принца. Дійди спочатку своїми ногами до будь-якої, нехай невеликої мети, а потім замахнешся на більше. Це сходи вгору. Захоплююча подорож, між іншим.
Схудни. Зароби мільйон. Подивися світ – квитки в Нью-Йорк коштують дешевше, ніж в Африку. Відкрий свій бізнес. Зніми своє перше відео на телефон. Зв’яжи гачком сітку для риби. Зроби хоч що-небудь і доведи це до кінця. Це єдиний спосіб дізнатися на власній практиці, що в цьому житті все реально і простіше, ніж здається.
- Лінь як наслідок відсутності масштабного бачення
На цю тему є цікавий матеріал “Масштабне бачення як трамплін для зростання” – почитай. Суть в тому, що якщо ти займаєшся справою, яка тобі цікава, і досить швидко в цьому прогресуєш – заробляєш перші гроші, отримуєш перше визнання і так далі – то тобі просто необхідно масштабне бачення, щоб продовжувати розвиватися.
Ти виріс з дитячих штанців, пора дорослішати і пора виробляти апдейт своїх власних цілей. Якщо раніше нова машина і 5 тисяч доларів в місяць здавалися тобі “ого-го-го”, то коли вони у тебе з’являються, стає очевидно, що цього мало. Так, мало і зовсім не задовольняє. Можна, звичайно, задуматися над “позбавленням від ЕГО і породжуваних ним бажань”, а можна визнати, що досягнення цілей – це чудовий каталізатор для внутрішнього росту, який твоя істота так відчайдушно потребує (і буде вимагати все життя – така наша природа).
Масштабне бачення допомагає побачити сенс в щоденній рутині і долати її спокійно й розважливо:
“Рутина ніколи нікуди не дінеться. Її можна мінімізувати, віддати на аутсорсинг, автоматизувати, але повністю вилучити монотонні дії зі свого життя не вдасться. Та й не потрібно. Тому що змінюється сама людина. Володіючи масштабним баченням свого життя, з поточними завданнями, нехай навіть нудними і нецікавими, вона буде справлятися, граючись, продовжуючи відчувати смак життя”.
З матеріалу “Масштабне бачення як трамплін для зростання”
Але якщо такого бачення немає, то людині з внутрішнім розмахом і амбіціями стає нецікаво, і її починає долати щоденна лінь. Веселити тут себе марно, навіть спорт не допоможе – потрібна глобальна, велика і яскрава мета, щоб пробудити апетит і смак до життя.
Підсумок: лінь побороти неможливо, та й не потрібно, вирішувати треба те, що послужило її причиною. Причому, вирішувати якомога раніше, щоб не запустити цю ментальну хворобу і не звикнути жити без фарб.
