GREMO – співак, що мешкає в Америці, приїхав в Україну, щоб допомогти українській армії гуманітарною допомогою та підняти дух народу своїми піснями.
Справжнє прізвище музиканта – Алекс Громаковський. Народився у Білорусі. З дитинства активно займався спортом, що допомогло йому отримати достатньо практичних і теоретичних знань. У студентські роки він відкрив для себе армреслінг як вид спорту і навіть став майстром спорту.
Вивчити українську мову Алекса спонукали любов до України і дружина-українка. Вона й допомагала артисту опановувати мову. Зі своїми україномовними піснями GREMO вже встиг виступити на багатьох фестивалях Північної Америки. Зараз Алекс Громаковський продовжує зніматися в американському кіно і займатися каскадерської діяльністю.
Під час військових дій в Україні GREMO написав три пісні, одну з яких – “До хмар” – він присвятив легенді українських ЗСУ, “Привиду Києва”. Для кліпу артист відзняв відео, побувавши в гарячих точках, де тривають бої, щоб показати всьому світові правду про події, які відбуваються зараз в Україні.
Із перших днів війни GREMO не залишився байдужим до долі України. Під час перебування в Україні у своїх соцмережах артист розповідав про складну долю українських міст та селищ, що опинилися під окупацією російських військ і були звільнені. В одному зі спалених вщент будинків він знайшов єдину вцілілу книгу – історичний атлас України “Terra Ucrainica”.
“Це знак того, що Україна переможе! Українці – сильна та вільнолюбива нація. І наша сила в єдності. Дай вам Бог!”, – впевнений співак.
– Ви дуже цікава особистість, а ваша музична історія – унікальна. Ви маєте дотичність до кількох країн. Хто ви: білорус, що переїхав до України, або українець, що мешкає в Америці?
– Так, справді, моя історія цікава і непроста. Я білорус, там народився, закінчив навчання і служив в армії. Але у 2011 році переїхав до України і залишився в Києві, в який був закоханий. Саме там почався мій усвідомлений шлях до музики. Коли я переїхав до Америки, то продовжив писати музику. Моя дружина з України. Саме вона сприяла тому, що моя музика стала україномовною. Багато виступав на фестивалях Північної Америки з українськими піснями. І зараз душа моя лежить до України.
– Як ви сприйняли початок війни в Україні? Що ви відчували?
– Я дізнався про початок цих страшних подій із інтернету. Спочатку не знав, що робити, тому що ця звістка просто приголомшила мене. Але я не міг залишитися байдужим. Бо в України – мої побратими, родичі моєї дружини. Я відразу приїхав до України, привіз гуманітарну допомогу, виступав на благодійних концертах. І зараз продовжую підтримувати тих, хто цього потребує найбільше. Моя дружина дуже переживає за Україну, бо це її рідна батьківщина.
– Як ваша творчість змінилася із початком війни? Що з’явилося нового? Які нові теми або образи прийшли до ваших пісень?
– Під час війни я випустив кілька треків. Всі вони – це прояв моїх почуттів, мого внутрішнього стану. Я сам пишу музику. Так, трек “До хмар” народився у перші дні війни, коли я почув про льотчика, якого називали Привид Києва. Він став для мене справжнім супергероєм. І у мене народилася пісня зі словами “Ми народжені під сонцем. Воля – наш таємний знак. В жилах вже не кров, а стронцій”.
Пісня “American Ukrainian” про тісну дружбу двох народів. Я хотів показати, як люди підтримують один одного, і як насправді, це зараз важливо. До речі, відео на цю пісню ми знімали у Бородянці, Ірпені та Бучі – ці мужні містечка найбільше постраждали від російської агресії. Кадри, показані в кліпі, вражають своєю масштабністю.
Тому так, війна зумовила багато змін у моїй музичній творчості.
– У 2015 році ви стали чемпіоном України з бодібілдингу. Як спортивний досвід допомагає вам в умовах сьогоднішньої ситуації?
– Заняття спортом дали мені багато. Особливо дисципліна, яка важлива у спорті. Спорт тебе дисциплінує. Крім цього, я звик ставити планки і досягати результату, коли я чітко розумію, чого хочу досягти і що маю для цього зробити. Я брав участь у багатьох турнірах з бодібілдингу у Києві, і вже тоді чітко знав, що мушу добре підготуватись, підтримувати себе постійно в тонусі. Спортивний досвід теж важливий для мене і в музичній сфері, коли я працюю над кожною нотою, над кожним словом.
– Наскільки ви вимоглива людина? Чого вимагаєте від себе і від інших, хто вас оточує?
– Я від себе багато вимагаю, бо дисциплінованість і саморозвиток – це те, що зараз нас всіх підтримує, всіх українців. Так само я вимогливий до мого оточення. Якість має бути в усьому, особливо, коли ми готуємося до якоїсь події. Ефективна командна робота саме і базується на вимогливості, але також на взаємопідтримці та розумінні. Але якщо я багато вимагаю від людей, то маю багато вимагати і від себе, щоб бути чесним перед собою, і перед близькими мені людьми.
– Що для вас важливо у музиці сьогодні?
– Насамперед – це щирість, якість та професійність. Особливо, коли українські пісні звучать по всьому світу. Бо люди відчувають музику серцем. У нас зараз сформувався цікавий музичний момент – пісні про війну. Але насправді для українців – це пісні про свободу, волю, боротьбу за рідну землю. І написані вони за цікавих емоційних обставин – на передовій, у бомбосховищі… Це був як порив душі. Тому ця музика – дуже потужна, і вона вражає світ.
– Дехто вважає, що музика не на часі. Що зараз не час для пісень взагалі.
– Я не згоден із цим. Музика завжди була на часі. Бо музика та емоції, які вона викликає, сповнюють українців мужністю, підтримують бойовий дух та дають сили у скрутні хвилини, допомагають пережити біль. Музика – це теж лінія фронту. Крім того, музичні виконавці на передовій, боронять нашу країну. Після нашої перемоги ці пісні будуть свідченням нашої мужності і незламності.
– Які ваші творчі плани? Чи плануєте ви продовжувати займатися музичною творчістю?
– Я завжди над чимось працюю. У мене багато музичного матеріалу, який я би хотів втілити в життя саме в Україні. Зараз вже буде новий трек, він україномовний. Мені хочеться показати світу красу української музики. Але не хочу себе чимось обмежувати. Якщо можна бути незалежним у будь-якій сфері діяльності – це неймовірно круто. Я вільна людина. Так само українці свободолюбиві і вільні люди. І за це я їх дуже поважаю.
– Що б ви побажали або сказали українцям у цей надважливий період історії України?
– У кожного повинна бути мрія. Майте завжди мрію. Саме мрія дає впевненість у тому, що Україна буде відбудована і буде вільною. Іноді мрія має дуже велику ціну, але це того варте. Мрія об’єднує українців і дає силу. Тому майте мрію.
