Вербна Неділя в церкві св. Йосифа Обручника в Чикаго

21 квітня українська діаспора Чикаго та околиць, разом з усім православним людом, святкувала Вхід Господній до Єрусалиму.

Цьогорічна Вербна Неділя видалася сонячною і радісною, такими ж усміхненими й привітними були й прихожани української греко-католицької церкви святого Йосифа Обручника.

За християнським вченням у цей час Спаситель Христос в’їхав у Єрусалим на віслюку і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, їх замінили “пухнастими” гілочками верби.

Я люблю ці найбільш урочисті церковні свята, коли струмочками з усіх усюд стікаються до Божого Храму тисячі християн. Коли увесь район з подивом констатує, яка велика наша громада, які красиві та елегантні українські жінки, які гарнюні, як ангелики, наші дітки.

Я люблю стояти в церкві на урочистій Службі Божій і вдивлятися в просвітлені і щирі обличчя своїх земляків. Більшість з них прийшла сьогодні у вишитих сорочках, сукенках чи жакетах. У дічаток – на голівках віночки, у жінок на шиї – намисто з коралів. Серед них почуваєш, як вдома, на рідній землі. Бо це і є Україна, благословенний острівець нашої Батьківщини.

Ангельські голоси хористів несли під купол прославу Господу нашому, в той час як настоятель церкви Микола Бурядник приступив до освячення вербових гілочок і побажав нам усім “мудрого” Страсного Тижня перед Великоднем.

Після святкового богослужіння люди не спішили розходитися по домівках, спілкувалися з друзями, зустрічалися зі знайомими та сусідами, обмінювалися новинами та щирими побажаннями.

Хоч коріння Вербної Неділі і Великодня сягає наприкінець першого тисячоліття з прийняттям християнства, проте ми, закономірно, дізнавались про них від своїх бабусь та дідусів. Пам’ятаю, ще малими баба брала нас до церкви і навіть давала нести букетик з вербових гілочок – шутку. Ми чемно вистоювали усю Службу Божу, бо знали що вдома баба дасть щось смачненьке.

Після святкового Богослужіння баба легенько била нас шуткою, примовляючи: “Не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень”. Потім ми повертали на цвинтар (кладовище) і ставили кілька гілочок померлим родичам на могилі біля хреста.

Дідо одразу клав гілочки з шутки в хлів і стайню, а потім в хаті на покуті за образами. Баба казала, що шутка має магічну силу і захищає будинок, хлів і двір від грому і пожежі. А коли навесні виганяли худобу на пасовисько, то конче свяченою вербою – “щоб нечисть не чіплялася до тварин”.

В понеділок почався Страсний тиждень у пам’ять про останні дні земного життя, страждання і хресну смерть Ісуса Христа.

У Великий понеділок церква згадує старозавітного патріарха Йосипа, якого заздрісні брати продали в Єгипет, сказавши батькові, що його розірвали звірі. Поміркований Йосип розглядається як праобраз зрадженого Христа. У понеділок Страсної седмиці служиться молебень, що покладає початок церковному чину мироваріння. Миро — це суміш 50 речовин на основі оливкового масла, трав та смол. Миро вважається святинею, зберігається у вівтарі і використовується в таїнстві Миропомазання. Готується миро лише раз у році — з понеділка по середу Страсного тижня, у четвер освячується.

Усім бажаю Доброго Страсного тижня і веселих Великодніх свят.

OUR CHICAGO BY OLGA RUDA