На дні Каховського водосховища знайшли печери монастиря, де за легендою проходила «золота жила»

На дні Каховського водосховища знайшли печери монастиря, де за легендою проходила «золота жила». Відповідне відео оприлюднили на Фейсбук-сторінці екс-глави Херсонської ОДА Бориса Сіленкова, передає НСН.

 

За словами екс-керівника ОДА, він тричі був у цьому монастирі і спілкувався із ченцями. Допомагав розкопувати верхі печери. А ось нижні печери залишалися до нинішнього часу затопленими водами «Каховського моря».

В чому легенда?

Сіленков каже, що згідно із легендою, в нижніх печерах проходила золота жила. Монахи добували золото. Більшовики навіть катували монахів, щоб ті вказали місце золотоносних рудників. Але ті мовчали.

Мене водили в підвал, де ченців ліквідували. Так, ось нижні печери були затоплені Каховський морем. Тепер є унікальна можливість перевірити легенду і знайти нижні печери,– написав екс-голова Херсонської ОВА

Пройшло декілька днів, і знайшлися ентузіасти, які відшукали згадані Сіленковим печери!

Декілька днів тому Сіленков писав про ці печери і про сам Бізюківській монастир, який знаходиться у селі Червоний маяк Херсонської області, неподалік Херсона.

На дні Каховського водосховища знайшли печери монастиря, де за легендою проходила «золота жила»

Боже, яка швидкість! Моя інформація про скарби Бізюківського монастиря в с. Червоний Маяк в нижніх печерах, викликала паломництво… Нижні печери, які були затоплені Каховський морем, знайдені,– прокоментував Борис Сіленков оприлюднене відео

 

Свято-Григорівський Бізюків монастир – це чоловічий монастир, що в минулому займав ІІ місце в Україні після Києво-печерської лаври. В деяких джерелах можна прочитати іншу назву “Таврійський Афон” – цю назву монастир отримав за те, що під землею має підземні ходи і печері, які в минулому використовували перші поселенці, щоб сховатися від кочових народів, козаки та християни, які хотіли усамітнитися.

Своєю історією Свято-Григорівський Бізюків монастир сягає далекого 18 сторіччя, коли була перша згадка про нього. Офіційною датою заснування вважають 1804 рік – коли імператор Олександр І видав наказ про перетворення Новогригорівської пустелі в Бізюків монастир. До кінця XIX сторіччя монастир нараховував близько 5 церков (Покровську, Григорівську, Трьох Святителів, Пантелеймонівську та Спаську) та Собор Вознесіння Господня. Розписувати ці церкви приїжджали митці з Італії. Варто відзначити, що монастир став центром сільського господарства: тут вирощували пшеницю (врожаї були вищі, ніж в середньому по тодішній Херсонській губернії, виноград, з якого робили монастирське вино, велику кількість тварин та плодові сади.

В середині 1922 року монастир закінчив своє існування з приходом радянської влади. Церкви – підірвали, а будівлі зруйнували. Відновлення його розпочалося аж у 1992 році.

До наших час збереглося небагато – Покровський храм, Ворота, зруйновані будівлі та печери. З початком Незалежності почалася довга історія відновлення монастиря. Він став місцем паломництва для багатьох християн з усієї України та світу.

 

Свято-Григорівський Бізюків монастир: фото

На дні Каховського водосховища знайшли печери монастиря, де за легендою проходила «золота жила»

На дні Каховського водосховища знайшли печери монастиря, де за легендою проходила «золота жила»

На дні Каховського водосховища знайшли печери монастиря, де за легендою проходила «золота жила»

На дні Каховського водосховища знайшли печери монастиря, де за легендою проходила «золота жила»

На дні Каховського водосховища знайшли печери монастиря, де за легендою проходила «золота жила»