Думки в американському виданні The Hill професора політології Університету Рутгерса, фахівця з України, росії та срср Олександра Мотиля
Оглядач Bloomberg Леонід Бершидський нещодавно заявив, що “стратегічна поразка росії – це теорія видавання бажаного за дійсне”. “Брак логіки “стратегічної поразки” в тому, що, хоча ядерний потенціал росії розглядають як джокер у руках Путіна, Захід не має практичних засобів, як зробити рф маленькою і піддатливою. Для досягнення максимальної мети Заходу потрібно буде ігнорувати путінські ядерні загрози й приземлити свої плани. Бо допоки росія не буде просто підпорядкована, її не можна буде “денацифікувати”, так само як Німеччину і Японію, які позбулися імперіалізму завдяки десятиліттям окупації, примусової демілітаризації та нав’язаним їм ззовні політичних структур”, – пише Бершидський.
Будь-яка перспектива нового світового порядку, в якому РФ стане лагідною постімперською державою, що кається, лежить на плечах українців
Оскільки Захід не братиме участі у війні з росією, “будь-яка перспектива нового світового порядку, в якому рф стане лагідною постімперською державою, що кається, тепер лежить на плечах українців”, які можуть перемогти чи не перемогти. Навіть, якщо вони переможуть, “вони не зацікавлені у завоюванні й “денацифікації” росії. Вони просто хочуть повернути свою країну і мають багато чого відновити”, – додає він.
Багато серйозних українців справді вважають, що вони будуть у безпеці від нової війни з росією лише у випадку, якщо її буде “денацифіковано”.
Аргумент, хоч і переконливий, на перший погляд, фатально помилковий. Бершидський ігнорує внутрішні російські події та зосереджується лише на тому, що Захід та Україна можуть зробити щодо росії. Помилка типова для вчених та аналітиків “неореалістичної” школи.
Звісно, якщо вважати росію сильною, стабільною і практично непроникною для зовнішнього впливу країною, легко дійти висновку, що вона зможе протистояти спробам Заходу завдати їй стратегічної поразки. Безумовно, провали російських військових попри загальні очікування Заходу, що друга армія у світі захопить Україну за кілька днів, могли змусити прихильників цього погляду задуматися. Адже плачевний стан армії – результат не західного впливу, а внутрішньої російської корупції та неефективності.
Реальність така, що росія як держава і режим – украй слабка. Її економіка й так одна з тих, що найменш вражає у світі, перебуває у вільному падінні. Хвалена армія виявилася паперовим тигром. Суспільство дедалі більше невдоволене погіршенням умов життя, збільшенням кількості чорних пакетів з трупами і байдужістю режиму до того що, щонайменше 65 тис. російських солдатів загинули і стільки ж поранені, і більше не можуть воювати. До 1 млн людей втекли від мобілізації і неминучої смерті в Україні. Генерали та ФСБ перегризли один одному горлянки, сподіваючись зняти із себе провину за катастрофічну війну.
Політична та економічна еліти також невдоволені нинішнім станом справ. Розмови про альтернативи путінському керівництву стали звичним явищем. Путін, стрижень держави й режиму, явно слабкий, і його легітимність спливає кров’ю. Росіяни вдаються до насильства й збройного опору, підпалюють призовні пункти, руйнують залізничні колії, пускаючи з рейок поїзди, і рвуть плакати, прапори й російську символіку. Жоден із цих чинників не свідчить про здоровий, успішний і сильний російський режим чи державу.
Начебто цього було недостатньо, багато неросійських народів рф виявляють помітне занепокоєння. Проти мобілізації активно протестували чеченці, черкеси, буряти, калмики й дагестанці. Башкири, чия республіка багата на корисні копалини, створили опозиційні групи – башкирський Національний політичний центр і башкирський Комітет опору. Вони звинувачують російську владу в геноциді й закликають до незалежності. У чеченського лідера Рамзана Кадирова є приватна армія, і хоча він і є нинішнім союзником путіна, та стане одним з перших, хто покине корабель, якщо авторитет путіна ослабне до рівня безсилля.
Загалом нині можливість виникнення численних неросійських націоналістичних рухів, які вимагають і виборюють незалежність, не надумана. Тим паче, що російська економіка, режим і бойові дії продовжують деградувати. Так само як і 1991 року, неросійські еліти оберуть незалежність як єдиний спосіб виживання в росії, що розвалюється.
Внутрішня російська слабкість і системний розпад тривають. Це означає, що росія накликає на себе стратегічну поразку. Заходу не потрібно вторгатися чи активно сприяти стратегічній поразці. Все, що потрібно, це збереження статус-кво. Воєнні успіхи України, підтримка Києва Заходом і внутрішній розпад Росії – процеси, які вже тривають.
Путін руйнує створену ним країну. Інша росія, краща, можлива лише у випадку, якщо путін піде і його росія зазнає краху.
Заходу мало що залишається робити, окрім як сидіти склавши руки й дивитися, як палає труп путінського фашизму.