Громадяни України обрали новий склад Верховної Ради. До парламенту дев’ятого скликання потрапило 424 кандидати – 225 було обрано за партійними списками, а ще 199 – в одномандатних округах.
Загалом в українському парламенті 450 місць, однак 26 мандатів залишились вакантними – через російську окупацію не було обрано 10 депутатів від Автономної Республіки Крим, 2 депутатів від Севастополя, 9 депутатів від Донеччини та 5 від Луганщини.
Отже, в Раді партія “Слуга народу” матиме 254 представників, “Опозиційна платформа – За життя” – 43, “Батьківщина” – 26, “Європейська солідарність” – 25, “Голос” – 20. “Опозиційний блок” провів до парламенту 6 мажоритарників, по одному депутату обрано від “Самопомочі”, “Єдиного центру”, “Свободи” та партії “Біла Церква разом”. Ще 46 нардепів – самовисуванці.
Парламентська республіка загинула?
Віталій Портников
Результати парламентських виборів 2019 року демонструють, що Україна сьогодні ще далі від моделі парламентсько-президентської республіки, ніж 2010 року, коли Конституційний суд створив для Віктора Януковича можливість повернутися до президентсько-парламентської форми правління
Але різниця є відчутною. 2010 року Віктор Янукович узурпував владу. У 2019 все сталося завдяки волі народу, без будь-якої узурпації і конституційних змін. Громадяни України у своїй переважній більшості проголосували не за партію “Слуга народу” – такої партії досі насправді і немає. Вони проголосували за персональну відповідальність однієї людини – Володимира Зеленського.
Це означає, що самі громадяни не сприймають державу як інструмент балансу регіональних, політичних, соціальних інтересів. Вони не хочуть самі брати активну участь у розбудові держави через своїх обранців в парламенті. Вони не усвідомлюють глибини накопичених протиріч, які можуть бути вирішені тільки у вільній парламентській дискусії. Всю відповідальність за вирішення цих протиріч, за ухвалення необхідних рішень, за зміни в країні вони покладають на одну людину. І в цьому сенсі ставлення українців до своєї держави набагато більшою мірою нагадує ставлення росіян чи білорусів, ніж ставлення поляків або чехів.
Однак відмінність української моделі держави від російської і білоруської закладено насправді не тільки в Конституції, а в самій суті функціонування суспільств в трьох сусідніх країнах. Росіяни і білоруси здатні зберігати багаторічну довіру до своїх лідерів, щоб ті не робили – тому що ототожнюють їхні режими з самими державами. Довіра українців до Володимира Зеленського сьогодні виглядає як довіра до власних надій на краще майбутнє. Українцям не потрібен парламент, не потрібна дискусія, не потрібна власна участь в житті країни тільки тому, що вони вірять, що це краще майбутнє скоро настане.
Найважливішим в цьому сенсі є не сам момент голосування 2019 року. Найважливішою стане реакція українців на розуміння ними того простого факту, що ніяке краще майбутнє і кардинальна зміна ситуації їх в найближчі роки не очікує.
Саме тут на нас і чекає головна розвилка в розвитку країни. Або більшість нації вирішить слухняно закрити на це очі, щоб не зізнаватися самим собі в силі ілюзії, в якій перебувало суспільство – і тоді ми отримаємо авторитаризм білоруського зразка, авторитаризм бідних, якими буде управляти невелика група ситих “слуг” на чолі з вождем нації. Або ми знову повернемося до звичного українського стану недовіри до будь-якої влади, узгодження інтересів, посилення ролі суспільства і парламенту. І тоді нам доведеться у прискореному порядку надолужувати ті можливості, які були упущені за час одноосібного правління країною.
Рада сюрпризів. Сім найнесподіваніших підсумків парламентських виборів
Дострокові парламентські вибори принесли Україні чимало несподіваних результатів: від тотального домінування партії Слуга народу в мажоритарних округах до рекордно низької явки виборців.
Підсумки виборів, які не були вочевидь прогнозованими.
- Монобільшість Слуги народу
Вперше в історії України партія-переможець виборів зможе сформувати однопартійну більшість.
Абсолютний фаворит виборчих симпатій – Слуга народу, – за попередніми даними, може розраховувати на 253 власних депутата в Раді.
Набравши 43,17% голосів на свою підтримку, пропрезидентська політсила проводить у парламент 124 нардепа. Ще 129 висуванців партії Зеленського перемагають у мажоритарних округах – це стало головним сюрпризом виборів.
Такого успіху не очікували, схоже, навіть у самій партії. Які ризики і можливості несе Україні подібний політичний розклад – розібралися журналісти НВ:
- Оновлення складу парламенту – максимальне за 20 років
Запит на “нові обличчя” в Раді дев’ятого скликання буде реалізований повною мірою. У Лабораторії законодавчих ініціатив підрахували, що 80,4% новоявлених народних обранців отримають мандати вперше.
Це рекордна оновлення для українського парламенту за останні два десятки років – починаючи з виборів 1998 року. Ще більш істотним оновлення було лише в 1996 році, коли в Раду другого скликання пройшло 86% “нових облич”.
- Десятки відомих топ-політиків – за бортом Ради
За підсумками голосування до парламенту не потрапляє ціла низка відомих політиків, які протягом багатьох років (а деякі – і двох останніх десятиліть) працювали в Раді і формували мейнстрім української політики.
У новому парламенті не буде ані Олега Ляшка, ані багатьох екс-“регіоналів”, які опинилися в провальному списку Опоблоку, ані найвпливовіших людей з оточення Петра Порошенка.
- До парламенту пройшла рекордна кількість жінок
У Раді дев’ятого скликання, згідно з попередніми підсумками підрахунку голосів, буде 86 жінок-депутатів. Це близько 20% – тобто кожне п’ятий крісло займе народна обраниця.
Для незалежної України це рекорд. У парламенті попереднього скликання жінок було 53 (12,5%), а у Верховній Раді першого скликання – лише 3,5%.
- Рекордно низька явка
Нинішні дострокові вибори припали на сезон літніх відпусток, і багато експертів прогнозували невисоку явку.
Однак активність виборців виявилася не просто слабкою, а рекордно низькою: до виборчих дільниць дійшли менше половини українців, внесених до списків (49,8%).Це найгірший показник парламентських виборів в історії незалежної України. А рекордно висока явка була зафіксована в 1994 році, коли обирати нових депутатів прийшли 75,6% виборців.
- Партія Шарія отримала значно більшу підтримку, ніж досвідчені політики
Одіозний проросійський блогер Анатолій Шарій не зміг взяти участь у виборах. ЦВК за підтримки Верховного суду відмовила пропагандистові в реєстрації, оскільки він не проживав в Україні протягом останніх п’яти років.
Однак результат Партії Шарія виявився головним сюрпризом серед сил, які не пройшли в Раду. Політсила фінішувала десятою і набрала 2,23%. При цьому новостворена Партія Шарія залишила позаду набагато більш досвідчені політичні рухи. Серед них – об’єднаний список націоналістів (ВО Свобода – 2,16%), Громадянська позиція екс-міністра оборони Анатоля Гриценка (1,05%), Самопоміч львівського мера Андрія Садового (0,62%) і Рух нових сил Міхеїла Саакашвілі (0,46%).
Тепер Партія Шарія буде отримувати фінансування з держбюджету – близько 12 млн грн на рік. Згідно з українським законодавством, на бюджетні кошти може розраховувати кожна партія, яка набрала на виборах понад 2% голосів – навіть якщо в Раду вона не проходить.
- У багатьох мажоритарних округах боротьбу виграли кандидати-сенсації
Боротьба за депутатське крісло в мажоритарних округах принесла мандати найнесподіванішим кандидатам.
Чимало таких прикладів вже стали предметом обговорення останніх днів. Серед них – 77-й округ у Запорізькій області: тут колишній регіонал-“важковаговик” В’ячеслав Богуслаєв, багаторічний гендиректор Мотор Січі та депутат чотирьох скликань програв 29-річному весільному фотографу Сергію Штепі від Слуги народу.
197-й округ у Каневі (Черкаська область) виграв телеведучий Олександр Скічко. Висуванець Слуги народу позбавив мандата депутата Владислава Голуба, який був обраний у попередній парламент від БПП.
А 29-річний Роман Грищук, творець і керівник комедійного шоу Мамахохотала, вибив з перегонів багаторічного соратника Порошенка і Ющенка Дмитра Андрієвського. Грищук переміг депутата в 222-му окрузі Києва.
