Ми вирушили в подорож навколо озера Мічиган, щоб забути про пандемію, заборони, зачинені культурні центри Чикаго. Але, в першу чергу, для відкриття цікавих місцинок, де відпочиває душа і тіло. Тіло просило коктейлів, смажених кальмарів і креветок, а душа–поетичних заходів сонця, запаморочливих краєвидів та захоплюючих мандрів під вітрилами. В маленьких та великих містечках Мічигану та Вісконсину ми куштували все, що не могло від нас утекти з тарілки, запиваючи неймовірно смачні страви напоями з екзотичними назвами (як от “Дайкірі Хемінгвея”, “Блондинка на пляжі”, “Відьма”, “Бджолині колінця” чи “Зомбі”). Перший день запам’ятався історичними містечками, які пам’ятали ще перших блідолицих європейців, оглядовими майданчиками з мальовничими краєвидами на озеро, цікавими тавернами і сувенірами-оберегами місцевих індіанців.
Озеро Мічиган (Lake Michigan) – це 100% американське озеро. Воно цілком і повністю знаходиться в США, на відміну від інших чотирьох, які поділили Америка і Канада. Крім того, Мічиган найбільше прісноводне озеро Сполучених Штатів і п’яте в світі за величиною. Його площа 58 тисяч квадратних кілометрів, довжина – 307 миль або 494 кілометри і ширина – 118 миль або 190 кілометрів. Середня глибина озера 85 метрів, а найглибше місце має 281 метр. На берегах Мічигану проживають 12 мільйонів осіб, а найбільші міста – Чикаго і Мілуокі. До речі, слово “mishigami” на мові індіанців Ojibwa означає “Велика вода”, а першим з європейців озеро відкрив в 1634 році француз Жан Ніколі.
Через протоку Макінак Мічиган з’єднаний з озером Гурон, а судноплавним каналом Чикаго-Локпорт – з головною річковою артерією Північної Америки Міссісіпі. Ще приблизно в середині 19 століття це озеро було уподобано для відпочинку заможними жителями Чикаго. Сьогодні ж узбережжя Мічигану вабить не тільки жителів штатів Іллінойс, Індіана, Мічиган і Вісконсин, на чиїй території знаходяться його берега, а й туристів з усього світу. Ще б пак: найшикарніші піщані пляжі, відмінна риболовля і прекрасна можливість для занять водними видами спорту, так само як і чудові мальовничі околиці, не можуть залишити байдужими.
Тур навколо озера Мічиган / Lake Michigan Circle Tour
Це один з найбільш живописних маршрутів у Сполучених Штатах. Його шлях пролягає автомагістралями навколо озера Мічиган, через штати Іллінойс, Індіана, Мічиган та Вісконсин. В подорожі навколо озера Мічиган вам доведеться проїхати приблизно 1100 миль і, якщо ви плануєте їхати без перерв (а ви ж не помідори на базар везете, чи не так?), це займе 14 з половиною годин.
Lake Michigan Circle Tour був частиною великого туристичного проекту, який розпочався в 1985 році і включав у себе екскурсії по усіх районах Великих озер. Це було дітище Джека Моргана, який тоді працював у Мічиганському відділі транспорту. У 1987 році губернатори штату Мічиган та Індіана уклали угоду про співпрацю, і “Тур по Великих озерах” був завершений в листопаді 1988 року.
Західний Мічиган
Перша серйозна зупинка під час подорожі навколо озера Мічиган – місто Лудінгтон (Ludington). Ця мальовнича гавань є батьківським портом найбільших морських перевезень по Великих озерах – Carferry SS Badger. Судна, які щодня перетинають озеро Мічиган з Лудінгтона до міста Манітовок (Manitowoc, Wisconsin) протягом травня-жовтня, можуть помістити (кожне) 620 пасажирів і 180 автомобілів. Порт Badger SS знаходиться в Національному реєстрі історичних місць.
Тут можна зупинитись на один день, щоб насолодитись відпочинком на чистих піщаних пляжах (пейзажі – не гірші за гавайські), рибалкою, катанням на катерах, водних лижах. Також місто відоме своїми унікальними маяками та історичними музеями.
Північно-Західний Мічиган
Ми продовжуємо нашу подорож вздовж берега озера Мічиган по трасі М-22 через округ Бензі. Одна з найкрасивіших ділянок кругового туру навколо озера Мічиган знаходиться в окрузі Леланау (Leelanau County), який є насправді півостровом на північний захід від Траверс-Сіті (“вишневої столиці” США). Це дуже популярне туристичне місце з численними полями для гольфу, виноградниками (й, звісно, винярнями) та водними видами спорту.
Ми ж прямували до знаменитого національного узбережжя озера Мічиган “Дюни сплячої ведмедиці” (Sleeping Bear Dunes National Lakeshore). В системі національних парків “Спляча ведмедиця” знаходиться десь посередині між національними парками (national park) і національними пам’ятниками (national monument). Від Чикаго до парку близько 500 кілометрів в один кінець.
Народна легенда розповідає, що ведмедиця з двома ведмежатами була змушена перепливати озеро, рятуючись від лісової пожежі. Ведмедиці вдалося перепливти і вона видряпалася на високий берег, щоб почекати на своїх ведмежат. Але ті вибилися з сил і потонули біля берега. Великий Дух змилосердився над її горем і перетворив ведмедицю в піщану дюну, а ведмежат – в острови.
Містечко Леланд поверне вас назад в історію, особливо коли ви приїжджаєте до Фіштауну (Fishtown). Сільські садиби, в яких зараз розміщені різні магазинчики, витримали випробування часом і допомагають відчути, яким тут було життя 100 років тому. З Леленда можна відправитись на поромі до островів Маніту. Острів Північний Манітоу – більший з двох, розташований в 12 милях від Леланда і не дозволяє на своїй території моторних транспортних засобів. Острів Південний Маніту знаходиться в 16 милях на захід від Леланда і пропонує подивитись рештки затонулих кораблів, маяк та станцію берегової охорони. Леланд славиться мальовничими пляжами та парками.
Північний Мічиган
Проїхавши через Траверс-Сіті, ми продовжили нашу подорож на північ уздовж Траверс-Бей і далі до Шарлевуа. Під вечір добралися до містечка Петоскі (Petoskey) – одного з найкрасивіших регіонів штату згідно з твержденнями місцевих жителів. Центр міста виходить на озеро Мічиган і пропонує приголомшливі краєвиди. Годину побродивши вуличками Петоскі, ми взяли курс на місто Макінау, щоб тут переночувати та з нього вже добиратися на острів Макінак. На острів можна потрапити тільки неймовірно довгим мостом, про який варто розповісти трохи детальніше.
Висячий міст Макінак (Mackinac Bridge) входить в десятку найдовших мостів світу через воду. Він перетинає протоку Макіно і є частиною швидкісної автодороги US-75 (Су-Сент-Марі – Маямі). У точці розташування мосту проходить умовна межа між озерами Мічиган та Гурон. Міст з’єднує Сейнт-Ігнас і Макіно-Сіті, які розташовані по різні боки протоки Макіно відповідно на Верхньому та Нижньому півострові. До введення в експлуатацію мосту обидва береги з’єднувала поромна переправа.
Довжина мосту – 8 038 метри, він має 4 ряди руху. Міст було відкрито у 1957 році і будівництво обійшлося в 95 млн. доларів США, (в еквіваленті 2013 – 2,06 млрд.)
Наступного дня наша дорога лежала на знаменитий острів Макінак. Цей острів в чистому вигляді історія червоношкірих, колонізаторів і жорстоких битв. Тому пропустити його під час подорожі навколо озера Макінак просто неможливо.
Саме на цьому острові археологи розкопали рибальські поселення, які перебували тут приблизно 700 років до європейської колонізації! Виявляється, згідно із традиціями його ранніх племен Anishinaabe (Ojibwa), острів вважався священним, оселею “Великого Духу”.
Ще в далекому 1670 році єзуїт Клод Даблон заснував тут місію для корінних американців. Завдяки цьому форт Макінак швидко став важливим центром торгівлі хутром на перехресті Великих Озер.
Після громадянської війни острів став популярним туристичним місцем для жителів найближчих штатів. У 1875 році острову було присвоєно статус Національного парку Макінак. Щоб розмістити стрімко зростаючий потік туристів у 1880-х роках, тут були побудовані готелі, в тому числі і широковідомий Гранд-готель (Grand Hotel). Разом із першими розкішними готелями, як гриби після дощу, почали з’являтися будинки у вікторіанському стилі, сувенірні магазинчики і кондитерські, щоб отримувати прибутки від навали туристів з усіх куточків світу.
За часів Французької війни, цікаво описаної Фенімором Купером, на острові був форт, який з десять разів переходив з рук в руки. Тепер щодня, в полудень, гармати цього форту перегукуються холостими пострілами з гарматами форту міста Макінак.
Старовинний форт з квадратною вежею, музей-маяк, будиночки позаминулого століття та гарматні баталії з акторами в старовинних строях перетворюють Макінак у надзвичайно привабливе місце для цінителів історії.
Цікаво те, що острів Макінак називають велосипедним раєм світу – автівки сюди не допускаються, по місту люди пересуваються пішки, на бричках або на роверах.
Навколо острова вирушають тільки на роверах. Ми ж подолали ці 8 миль пішки, що наповнило мене гордістю за свою витривалість. Винагородою стала добра вечеря з креветками у соусі з білого вина і коктейль “Захід сонця на Макінаку”.
Верхній півострів Мічигану
“Життя під час подорожі – це мрія в чистому вигляді”, – вдало підмітила Агата Крісті. Враження, емоції, нові місця і неймовірні краєвиди дарують чудовий настрій і залишаються з тобою назавжди. Добравшись до верхівки озера Мічиган, ми вирушили по швидкісній трасі US-2 у напрямку до Вісконсина. Однак, чи так хотілося Духу Мічиганських лісів, чи так стали зірки, але наша дорога відхилилася від кругової навколо озера Мічиган і привела до озера Superior (про що я ні краплі не шкодую).
Ночували ми у містечку Ньюберрі (Newberry) і виявилося, що звідси рукою подати і до канадського кордону, і до мальовничих Теквамінанських водоспадів.
Теквамінанські водоспади (Tahquamenon Falls) – це ще один райський куточок в глибині Мічиганських лісів, два різні водоспади на річці Теквамінан. Обидва розташовані біля озера Superior на сході верхнього півострова Мічигану. Вода у них різних відтінків коричневих кольорів від дубильних речовин, вилужених з кедрових боліт, з яких стікає річка. І це красиво!
Отже, верхній водоспад називається “The Root Beer Falls” (що можна перекласти як Водоспад Рут Пива – знамените безалкогольне пиво в США).
Верхній водоспад має понад 60 футів і падає з висоти приблизно 48 футів (14 м). Під час весняного повноводдя в річку падає 190 тисяч літрів води в секунду, що робить його третім за об’ємом вертикальним водоспадом на схід від річки Міссісіпі, після Ніагарського водоспаду та водоспаду Кохос (нагадаю, що Cohoes Falls розташований у штаті Нью-Йорк, тоді як Ніагарський водоспад розташований на американсько-канадському кордоні між провінцією Онтаріо та штатом Нью-Йорк).
Нижні водоспади, розташовані за чотири милі (6,5 км) вниз за течією. Це серія з п’яти менших водоспадів, що каскадують навколо острова, до якого можна дістатися на човні. Пішохідна стежка пролягає між водоспадами вздовж річки, і відвідувачі часто плавають і пустують у нижній частині водоспадів під час літньої спеки.
Це популярний туристичний напрямок на Верхньому півострові протягом усього року.
Ввечері, після вдало проведеного дня, вдалося відшукати чарівну місцину на березі озера і випити декілька коктейлів на основі місцевої текіли. В чистому вигляді вона нагадує самогонку цьоці Рузі, але приправлена соком кактуса з різноманітними солодкими добавками пішла за милу душу.
У напрямку до Вісконсину
Наповнившись позитивними емоціями та креативними ідеями, ми знову виїхали на трасу US-2 і помандрували на захід через Маністік, Гладстоун та Есканабу. На південь від Есканаба ми прямували по М-35 до Меноміні, де вже траса US-41 допровадила нас до Вісконсину. Зупинившись декілька разів, щоб помилуватись на приголомшливої краси краєвиди й перекусити, по швидкісній траси I-94 ми повернулись до Чикаго.
Світ, який оточує нас, — це цікава книга. А подорожі допомагають прочитати її. Тому, любі друзі, більше подорожуйте й дізнавайтесь про нові місця, насолоджуйтесь пречудовими місцинками й зустрічами з новими людьми.
Кожні мандри допомагають нам знову знайти себе.
