На жаль, збереглося обмаль інформації про цю феноменальну подію. Однак на думку Ярослава Климовського, є резерви джерельної бази: “Я певен, що ще хтось, хто нишпоритиме в архівах Українського Громадянського Клубу у Філадельфії, обширніше напише про цю Першу Українсько-Американську Олімпіаду та подасть імена тих, що здобули олімпійські трофеї. На більшу статтю згадана Олімпіада повністю заслуговує, а організатори й учасники – активні та глядачі цієї Олімпіади, що живуть, прочитавши матеріал, мило згадуватимуть свої молоді роки і матимуть перед очима змагання в ім’я Великої Ідеї. На той час Перша Українсько-Американська Олімпіада була великою спортивною подією”.
Нині чимало сторінок історії українського спорту залишаються маловідомими.
Унікальним джерелом інформації про змагання є спогади. Тож у статті буде презентовано спогади організаторів, учасників, глядачів та нащадків які чули родинні спортивні історії про олімпійські події 1936 року у Філадельфії.
Про Першу Українсько-Американську Олімпіаду Едвард Жарський говорить: “Підготовка Комітету Спортивних Ігор до змагань української молоді у 1955 р. викликала живу реакцію учасників Першої Українсько-Американської Олімпіади, що відбулася у Філадельфії, 5-6-7 вересня 1936 р. їхні відгуки у пресі та спомини про це величаве Свято Молоді, як також спомини про подібні змагання з 1935 p., кидають ясне світло на живий інтерес до спорту. Були це заразом дні великого підйому та радощів; з усіх закутин краю – а то й Канади – з’їхалась до Філадельфії українська молодь і поміряла свої сили у власному колі”.
Згадував яскраві деталі про олімпійські змагання один із організаторів Володимир Галан (“FIRST UKRAINIAN AMERICAN OLYMPIAD”). Пам’ять про події 1936 року (“The First Ukrainian Olympiad”) на сторінках часопису “Ukrainian Weekly” зберіг Володимир Наконей (Наконечний) у 40-у річницю змагань. Зі спогадами Володимира Галана та Володимира Наконея маєте можливість або ж бажання ознайомитись в оригіналі мовою авторів з першоджерел (Walter Gallan. First Ukrainian American Olympiad. Ukrainian Weekly, 1954, Ч. 103. С. 3;Walter N. Nackoney. The First Ukrainian Olympiad. Ukrainian Weekly, 1976, Ч. 108. С. 2).
Часопис “The Ukrainian Trend” у 1948 році писав: “…FOURTH CONVENTION IN PHILADELPHIA? That was the time of the Great Olympiad. After a few months of training some of the Newark boys had quite a time event completing half the events. One earnest hurdler, John Tango by name, put on his spikes at 4:30 a. m. and began practicing in the hotel room! Result: one broad jumper was spiked: Two people, however, really did go to town in the events. They were Anne Lebo, and Walt Nachoney”.
Сам же ж Едвард Жарський у 50-річчя Олімпіади писав: “Першою такою спробою був Українсько-Американський День Молоді, що вiдбувся в серпні 1935 році у Філадельфії з участю coтень молодих людей, що змагалися у бігу, стрибках і командних іграх. Ця успішна імпреза скріпила молодь у вірі, що вона може відважитися на більш закроєну спортивну імпрезу крайового масштабу. Підбадьорені opганізатори скликали на чepговий 1936 рік крайову спортивну імпрезу, а саме “І-шy Українсько-Американську Олімпіаду”, місцем ігор вибрано знову Філадельфію. Були це дні великого підйому та радощів: з усіх закутин ЗСА, а то й з Kaнади, з’їхалися до Філадельфії молоді українські спортовці, щоб поміряти свої сили у власному колі. Молодь знайшла нагоду взаємно себе пізнати й зав’язати тісні зв’язки”.
Проведений у 1959 році у Нью-Йорку Мазепинський здвиг знову пробудив спогади про олімпійські змагання 1936 року у Філадельфії. Я. Ковальчук згадував: “1. УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ОЛІМПІАДА. Мазепинський Здвиг Молоді в Нью-Йорку, що його організовують наші молодечі opганізації на 19-20 вересня, пригадує мені ті світлі хвилини, що їх перебули ми 24 роки тому на першій Українсько-Американській Олімпіаді у Філадельфії, в днях 5-6-7 вересня 1935 року. Ще ніби вчора ти був їх учасником, а сьогодні сядеш уже на трибуні і будеш приглядатися до змагань твоїх послідовників… Ця перша наша олімпіада була для нас усіх великим святом. Не один з нас “спортував” у той час і брав участь у різних змаганнях, але щоб стартувати у всеукраїнських змаганнях тут, на американській землі, змагатися пліч-о-пліч з іншими спортовцями українцями – це було для нас щось нове! Тому ми дуже радісно прийняли проголошення української олімпіади, що її організували Українська Ліга Молоді Північної Америки та Об’єднання Українських Організацій Молоді у Філадельфії. Завдяки їм, як також і голові Олімпійського Комітету, В. Наконечному, свято мало імпозантний характер; у програму змагань увійшли: легкоатлетика, плавання, бейсбол, відбиванка та танці… Понад 130 змагунок і змагунів з 15 українських осередків Америки й Канади прибули на це свято, що дало нам так багато задоволення. Ми думали, що і в наступних роках постійно будемо проводити такі олімпіади, але прихід світового нещастя не дав нам зреалізувати наших намірів”.
Володимир Галан у своїй книзі “Батарія смерти” (1968) про Першу Українсько-Американську Олімпіаду 1936 року у Філадельфії писав: “Успішне проведення першого атлетичного виступу 4 липня 1935 р. так піднесло на дусі нашу молодь, що на наступний рік вона взялась за ще більше діло і спільно із Злученими Організаціями провела під час з’їзду Ліги Молоді 5, 6 і 7 вересня 1936 р. першу Українсько-Американську Олімпіаду. Олімпійські ігри відбувалися на площі Норт Філадельфія Гайскул під наглядом Американської Атлетичної Асоціації. Програмою керували Петро Захарчук та Володимир Наконечний. Американська і наша преса присвятила багато місця іграм і тим посилили престиж нашої організації”.
Юрій Р. Рибак так описував зустріч з Павлом Дубасом: “У зв’язку з Першою Українсько-Американською Олімпіадою у 1936 році у Філадельфії пригадався епізод із відзнаками, які передавав дентист д-р Павло Дубас… Настала хвилина мовчанки… Він спокійно підняв голову, очі роз`яснились, а його голос пройняла гордість:
– Пригадую собі – він промовив, – коли я змагався у бігу на 880 ярдів і здобув цю медаль…
І ця медаль д-ра Дубаса зберігається у моїй збірці, як достовірний свідок поєднання спорту з нашою традицією”.
Черговий сплеск споминів про Олімпіаду 1936 року відбувся у 1988 році у часі організації діаспорної Олімпіади і Здвигу молоді. Про це писав Юрій Р. Рибак: “У 1988 році буде унікальна спортова імпреза у Філадельфії. Па., а саме: “Українська Олімпіада та Здвиг Молоді”. Цій імпрезі надано історичного характеру, бо відбувається вона в рамках 1000-ліття Хрещення України та 50-ліття (точніше 52-ліття) Першої Українсько-Американської Олімпіади”
Методій Борецький зазначає: “У 1936 році у Філадельфії відбулася Українська Спортова Олімпіада з участю понад 300 українських змагунів. Вже майже всіх роджених у ЗСА. У 1948 році в Німеччині відбулася міжнародна олімпіада Переміщених Осіб. У днях 5-го і 6-го липня 1980 року відбулася І Вільна Олімпіада, а 5-го, 6-го і 7-го липня 1984 року II Вільна Олімпіада в Етобіко-Торонто… Українська Олімпіада і Здвиг Молоді в Філадельфії є традиційним продовженням вище згаданих Олімпіад, які періодично будуть повторюватися допоки Україна зможе брати самостійну участь у світовій Олімпіаді під своїм власним національним прапором”.
Несподіваним сюрпризом для всіх стало запрошення на бенкет-бенефіс комітету Олімпіади учасницю олімпійських змагань 1936 року у Філадельфії Стефанію Вовчак, дружину подвижника українського спорту в діаспорі Олександра Яремка, Анну та їхню доньку Дарію.
Едвард Жарський розповідає: “Символом єдности просякнуті й філадельфійські українські олімпійські змагання. Як у перших змаганнях у 1936 ропі, так і тепер у 50-літню річницю Філадельфія буде гостити українських спортовців… Українсько-американський день молоді у серпні 1935 року у Філадельфії, з участю 150 учасників, попереджує І Українсько-Американську Олімпіаду у 1936 році, на якій серед жінок відзначалась тоді Анна Лібо з Філадельфії; вона здобула перше місце в бігу 75 ярдів у часі 9.8 сек., у стрибку ввисочінь 4 ф. 7 ін., метанні м’ячем – 72 ф. 4 ін., як також причинилася до перемоги Філадельфії у гінцях естафеті 4×110 ярдів”.
У часі підготовки та проведення Української діаспорної Олімпіади 2000 року пам’ять про олімпійські змагання 1936 року знову пробудилась. Омелян Твардовський писав: “Перша Олімпіада, як відомо, відбулася у 1936 році, коли Україна переживала страшний терор після голодомору, організованого червоними загарбниками. Не могло бути й мови про участь українських спортовців у XI світовій Олімпіаді, що мала відбутися у столиці гітлерівської Німеччини – Берліні. Треба було якимось чином нагадати світові про поневолену Україну і про прагнення українських спортовців бути учасниками Олімпійських ігор. Це могли зробити тільки українські спортовці у діаспорі. Влаштувавши першу Українську Олімпіаду у Філадельфії, наші спортові попередники в більшій чи меншій мірі досягнули бажаної мети”.
Поділився своїми родинними спогадами про Олімпіаду Теодор Шумейко у статті “About the 1936 Ukrainian Olympiad”. Розлогий та детальний спогад можна прочитати в оригіналі (Theodore V. Shumeyko. About the 1936 Ukrainian Olympiad. Ukrainian Weekly. 2000. Ч. 30. С. 9).
Раїса Галешко писала так про діаспорні Олімпіади: “Перша Олімпіада відбулася 1936 року, друга – 1988-го, і ось третя, Олімпіада-2000. Кожна з них має свою історичну віху: Олімпіада 1936 року привернула увагу Америки до України, яка лише два-три роки перед тим пухла і вимирала з голоду; у 1988 році спортивна діаспора відзначила 1000-ліття Хрещення Руси-України; нинішня ж Олімпіада позначена 50-літтям Українського Американського центру “Тризуб” та початком третього тисячоліття. І ще третя Діаспорна Олімпіада знаменита тим, що вперше незалежна Україна була з нами. Всі три олімпіади проводились у Філадельфії”. Далі авторка продовжувала: “Цікавою несподіванкою стала присутність у залі учасниці першої діаспорної Олімпіади 1936 року Стефанії Вовчак. Сьогодні їй близько 80 років, але вона пригадала події тих змагань, ніби то було вчора – як здобула золоту медаль у бігу на 400 метрів, а срібну – за стрибки у висоту”.
Про значення Олімпіади йшлося у часописі “Український сокіл”: “цю Олімпіаду вважаємо першою ластівкою ліпшого українського майбутнього”. Отже, Перша Українсько-Американська Олімпіада мала колосальне геополітичне, просвітнє, спортивне значення для українців всього світу.
Після успішно проведеної Олімпіади 1936 року у Філадельфії українці запланували організувати наступну у 1937 році у Клівленді. Реакція української громади була блискавичною. Щойно завершилась Перша Українсько-Американська Олімпіада, а українські спортовці одразу почали гуртуватися навколо олімпійської ідеї й створювати нові олімпійські товариства. Наприклад, Віктор Романишин, Павло Вовчук та Антон Шумейко писали: “NEWARK FORMING OLYMPIC CLUB. The team that represented Newark (N. J.) Ukrainian youth at the recently-held First Ukrainian-American Olympiad of the Ukrainian Youth’s League and won second place in the swimming events is now forming itself into the Ukrainian Olympic Club of Newark, with the purpose of competing in all possible meets, culminating in the Second Ukrainian-American Olympiad to be held next year in Cleveland. All athletes of Ukrainian origin living in Newark or vicinity are urged to join this new athletic organization, no matter what branch of sport they compete in. We invite them to attend the organization meeting of this Ukrainian Olympic Club to be held Monday (Oct. 5) evening, at 249 Court Street”.
Пам’ять про Першу Українсько-Американську Олімпіаду 1936 року маємо зберегти як національну спадщину міжнародного значення. Ця унікальна інформація від безпосередніх організаторів та учасників Олімпіади є надбанням українського спортивного та олімпійського руху. Знаючи наше минуле, ми можемо осягнути майбутнє. Адже коли історію знаєш, тоді перемогу здобуваєш!
Отже, не згасне пам’ять українців про славетну олімпійську історію Першої Українсько-Американської Олімпіади допоки ми будемо згадувати про неї. Пишіть свої спогади про Першу Українсько-Американську Олімпіаду 1936 року у Філадельфії.
