Коли я кажу, що має намір щось змінювати, то маю на увазі – має намір взяти процес життєвих змін у свої руки. Має намір змінюватися усвідомлено, управляти змінами, а не варитися у них, по ходу дивуючись, чому ні на що не вистачає сил і енергії.
Найбільшою ілюзією є стан, коли здається, що нічого не відбувається і і життя плине рівно, без очевидних зрушень. Час минає, незалежно, чи бадьоро крокуєш по життю чи вирішив зробити паузу. Зупинок насправді не буває. Життєвий процес ніколи не зупиняється. Йдеш вгору або вниз, ростеш або деградуєш. Важливо, чи можна цим управляти.
Найчастіше дорослі діти, а вірніше, дитячі дорослі не здатні брати відповідальність за своє життя, виправдовуючи свої вчинки (в усьому винні обставини), ображаючись (мені всі щось винні), вимагаючи любові (якщо він мене любить – тоді і я його). І головна ознака того, що у людини виросло тіло, а не свідомість – це жаль до себе з приводу і без. Для дорослої людини навіть реальний привід – ще не привід себе жаліти.
Тому варто почати з наміру позбутися цієї болісної дитячості. А далі створити себе заново – робити те, що подобається, з тим, з ким хочеться, а головне, бути щасливим. На старті усвідомлених змін є сенс поставити собі три ключові питання: де, що і навіщо.
Перше питання до себе: ДЕ?
Де ти зараз перебуваєш? Хто ти у цю мить і який у тебе життєвий досвід? – щодо всіх ключових життєвих сфер: тіла (фізичної форми, самопочуття, здоров’я), душі (відносин з собою), справи (роботи, грошей), взаємин (любові, сім’ї і всього кола спілкування).
Вкрай мало людей здатні сприймати себе більш-менш об’єктивно, без ілюзій і самообману.
Щоб прокласти маршрут туди, куди ти хочеш потрапити, спочатку треба зрозуміти, де ти перебуваєш зараз.
- Де ти щодо свого рівня фінансової свободи?
- Де ти у стосунках з близькими людьми?
- Де ти у своєму фізичному розвитку?
- Де ти щодо душевної гармонії та миру з самим собою?
Не треба боятися жорстких відповідей. Не варто шкодувати себе. Треба подивитися правді в очі.
Жодних діагнозів і вердиктів – тільки факти про поточний стан справ. Тут і тепер.
Що тебе непокоїть зараз? Як давно ці проблеми не вирішуються? Які проблеми повторюються?
Які труднощі? Які радості? Як часто собі дорікаєш? Чи відчуваєш щастя і радість щодня?
Дорослішати – це не вішати ярликів “добре” чи “погано” – це можливість поглянути на ситуацію тверезо.
Друге питання до себе: ЩО?
Що привело мене туди, де я перебуваю зараз?
Питання Що? зачіпає найголовніший аспект будь-якого зростання. Це твоя особиста відповідальність за все, що з тобою відбувалося, відбувається і буде відбуватися.
– Що привело мене до того, що я заробляю … на місяць (суму напиши сам)?
Як стати мільйонером? Потрібно протягом 4-х тисяч років працювати сторожем і нічого не їсти.
Або 55 років працювати менеджером в іноземній компанії. І теж нічого не їсти.
– Що привело мене до того, що я встаю о 7 ранку і не хочу цього робити?
Або
– Що привело мене до того, що я встаю о 6 ранку і мені це подобається?
(Моя відповідь: пробіжки о 7 ранку)
– Що привело мене до того, що мене кинули?
– Що привело мене до того, що я став сумніватися у справі, яку вибрав?
– Що привело мене до того, що у мене є все, що я хотів, крім драйву і щастя?
– Що привело мене до того, що у мене зайві кілограми?
–Що привело мене до того, що мені ліньки?
– Що привело мене до того, що я не можу себе організувати?
– Що привело мене до того, що я неправильно харчуюся?
Якщо серйозно поставитись до цього етапу, то над деякими питаннями можна мізкувати днями. Варто ставити їх собі знову і знову. Якщо відповідь не приходить, “носи” питання з собою, пиши на папірцях, повторюй про себе. Відповідь таки прийде, якщо ти маєш намір почути. Деякі відповіді будуть “боліти”. Це треба пройти. Це і є “особиста відповідальність за своє життя”.
Суть роботи з другим питанням Що? – це зрозуміти:
Наприклад, які думки, установки і дії допомогли тобі досягти певних висот у кар’єрі, бізнесі, в спорті, налагодити хороші відносини (вибирай те, чим ти пишаєшся).
І які думки, установки, дії призводять до невдач або заважають реалізувати те, чого ти хочеш: розбагатіти, кинути палити, розпочати власний бізнес і т.п.
Цей процес є клубком, який треба розкручувати, допоки не докопаєшся до найглибших думок.
Навіщо мені створювати себе заново?
1.Ми приходимо у цей світ абсолютно білим аркушем, на якому перші записи роблять батьки, вчителі, друзі – усе навколишнє оточення і наше дитяче неусвідомлене Я.
З самого початку, безперервно ми створюємо себе: з 3 років (згадай себе), з 7 років (згадай свої страхи), з 15 років (згадай свої комплекси), з 18 років, коли офіційно стали дорослими, з 25 років, коли порозумнішали.
І настворювали вже багато чого, велика частина якого покірно зберігається в нашій підсвідомості і проявляється по ситуації. Якась проблема прокручується в нашому житті знову і знову.
Чи повинні ми щоразу відтворювати залишкові явища свого минулого чи, може, час почати програвати нову платівку свого життя?
- З нами, дорослими, наш аркуш продовжує уздовж і поперек списуватися минулим досвідом і нашим оточенням.
Якщо ти не створюєш себе усвідомлено, це буде відбуватися на підсвідомому рівні. Наше оточення впливає на нас більше, ніж можна уявити, щомиті вганяючи в нашу підсвідомість деталі: хто я, що я, чому так, а не інакше.
Допоки ти живеш тільки похвалою або критикою інших людей, ти приречений на вічну тривогу.
- Олівець у наших руках так само, як і чистий аркуш
Ми – не тільки чистий аркуш, а й рука з олівцем, яка там малює. Ми самі створюємо свій досвід, хочемо ми цього чи ні, до того ж на всіх рівнях і у всіх ситуаціях.
Дорослішати – це не просто віддаватися на розпис своєму зовнішньому оточенню, а й намацати-таки олівець, вигадати історію і почати її записувати.
Чистий аркуш перед нами щодня, а вірніше щомиті, варто просто перестати переписувати минулий досвід (хто я, що я можу, що я відчуваю, чого я хочу).
- Зміни – безперервне явище
“Навіщо щось змінювати?”. Воно і так змінюється, з нами чи без нас. Постійно і безперервно. Подивися у дзеркало, коли ця людина виросла? У який саме день чи годину? Або, може, цей процес відбувається щохвилини і навіть зараз?
Отже, зміни неминучі. І формулювання “навіщо щось змінювати” не зовсім доречне. Правильніше запитати:
– Для чого мені підніматися вище?
Нехай кожен вирішить сам.
