KAZKA: “Про життя між “до” і “після…”

Їхня пісня про вміння українок відроджуватися зібрала рекордну кількість переглядів на  Youtube понад 413 мільйонів.  Композиція “Плакала” (“Crying”)з’явилася у топ десятці світового музичного пошуковика як перша в історії пісня українською мовою.

KAZKA одразу стала світовою сенсацією. За п’ять років свого існування  вони очолювали музичні рейтинги в десятці країн світу, кілька разів їх визнавали “Проривом року”, за версією музичної премії M1 Music Awards музиканти отримали визнання за “Хіт року”.

Пісні гурту дуже швидко ставали хітами, група стрімко набирала популярність, поєднуючи експериментальну естраду з елементами електронної музики і фольклору.  

Цій талановитій трійці вдається творити самобутню українську музику. Вокалістка Олександра Заріцька, сопілкар Дмитро Мазуряк (який грає більш, ніж на тридцяти інструментах)  та мультиінструменталіст Нікіта Будаш звикли працювати разом. Війна на кілька місяців розкидала їх по різні боки земної кулі. Олександра, рятуючись від російських окупантів, подалася до Америки. Там найбільше бракувало її музикантів, з якими розуміються з півслова.

Відколи вони знову разом, уже встигли побувати з благодійними концертами у містах Європи, виступити перед нашими воїнами та українськими біженцями. Зараз гурт у передчутті осіннього туру Північною Америкою, якого зокрема Олександра Заріцька не може дочекатись, бо це те, що дає нове дихання у час війни.

KAZKA: “Про життя між “до” і “після…”

“I am not ok” пісня про кожного українця. Наше життя розділилось на до і після. Раніше ви говорили про діру в серці, яка нагадує про себе, коли дивишся на Ірпінь, Бучу, Бородянку. Не загоїлось?

Саша: Так, зараз ми дійсно всі час від часу not ok. Кількість трагедій на цій війні збільшується щоденно. Знищені міста, людські життя, мрії. Маріуполь, Запоріжжя, Миколаїв, мій рідний Харків, окуповані Херсон й Мелітополь. Цих міст – десятки по всій країні. Не впевнена, що колись ця рана загоїться. Та ми звикаємо жити з нею, адже точно знаємо, за що боремось.

Діма: У нас просто немає вибору. Потрібно прокидатись зранку і йти далі. Адже тільки так ми можемо вберегти нашу культуру, наші цінності, наші життя.

Нікіта: Ми не зупиняємось. Зараз кожен з нас – волонтер, військовий експерт та людина, що скинулась на три байрактари для армії. Така наша реальність! Вона страшна, але ми в ній єдині.

Сашо, що з твоїм будинком у Гостомелі, де господарювали окупанти?

Саша: У нас викрали всю техніку, пошкодили автомобіль, забрали навіть електричні батареї зі стін. Весь дім був догори дриґом, коли я повернулась. Здавалось, що перебувати там я більше не зможу. Але за цей час ми все відновили та живемо далі. Головне, що нам було куди повертатись.

Ти народилася і вчилася в Харкові. Як почуваються твої знайомі, які в місті? 

Саша: Неможливо щодня читати, як твоє рідне місто обстрілюють, як школу, в якій ти вчилась, знищують. Це постійно розбиває мені серце на мільйон шматків. Та мої знайомі харків’яни сміливо рухаються вперед, вірять у перемогу й дуже відважно боронять своє місто. Це так надихає! Вже мрію, як ми заспіваємо на Майдані Свободи в центрі міста одразу після перемоги.

У Києві почуваєтесь безпечно?

Діма: Навряд сьогодні хоч десь в Україні можна почувати себе на 100% безпечно.

Саша: Кілька тижнів тому у самісіньке серце Києва влучила російська ракета. Загинули люди, які просто їхали на роботу. Лікарка, що рятувала діток з діагнозом рак крові, начальник відділу департаменту кіберполіції та ще десятки людей. Постраждали університет, дитячий майданчик у парку, декілька музеїв, філармонія, пішохідний міст тощо. Днями – дрони атакували центр міста, загинула молода пара, що чекала на дитину. Ось такими методами залякування користується наш противник.

Нікіта: Ми дуже вдячні нашим захисникам та захисницям, що день і ніч боронять наш спокій. Але, на жаль, навіть у центрі столиці ніхто не застрахований від прильоту ворожих ракет та дронів.

Війна це втома від емпатії. Мабуть, ми звикли до війни і втомились від співчуття? Саша, ти достатньо різко висловилась про тусовки у Києві, тобто ми мусимо відмовитись від того, що ми мали у мирному житті?

Саша: Думаю, у всьому важливий баланс. Потрібно продовжувати жити, відволікатись, давати собі змогу перепочити, та водночас на 100% слідувати правилам, донатити на допомогу та не забувати, що відбувається у цю мить в інших містах України. Сьогодні ми маємо діяти єдиним фронтом. Один за всіх! І тільки так.

Перші місяці війни було не до музики. Як ви оговтатись? Натхнення творити є?

Діма: Для мене музика з самого початку повномасштабної війни була опорою та рятувальним жилетом. Береш у руки сопілку – та ставиш цей жах на паузу. Та, звісно, дуже підтримувала та надихала волонтерська діяльність. Це те, що давало сили та відчуття, що робиш щось дійсно важливе..

Саша: Перші місяці все відбувалось наче в іншому вимірі. Життя, яке на 99% складалось з новин. Зараз, думаю, ми всі звикли. Та маємо працювати навіть у таких умовах. Адже це дає змогу нам допомагати країні. Кожен наш виступ – заряд енергії, сили та натхнення. Наші слухачі – в миколаївському госпіталі, дніпровському метро, на івенті в Каннах чи благодійному турі Америкою – наш стимул творити.

Стрілецькі, повстанські пісні їх передають з покоління в покоління. Зараз з’являється нова музика про війну. Як ви оцінюєте її якість і музичний простір України у час війни?

Саша: Зараз релізиться багато ситуативної музики, яка зовсім скоро забудеться. Водночас з’являється і безліч перлин, що з нами на роки. Незадовго до війни я посіла місце судді в проєкті “Голос країни”. І одні з моїх підопічних – гурт “Спів братів” – вже стали відомими своїми актуальними треками. Найголовніший – “Москва згоріла”. Понад 3 млн переглядів на YouTube! Чи буде ця пісня звучати за рік-два-десять? Подивимось. Але вона точно підтримує настрій і дух українців сьогодні.

Упродовж восьми місяців, відколи триває війна, ви з гуртом KAZKA об’їздили багато країн Європи. Яка місія цих концертів?

Діма: Підтримати та об’єднати українців, подарувати відчуття дому, навіть за сотні кілометрів від дому, розповісти людям по всьому світу про те, що відбувається в Україні сьогодні.

Саша: Дуже важливо нагадувати світові про те, що Україна переживає сьогодні. Ефект від пропаганди нашого противника – просто якийсь неймовірний. Тому ми говоримо, ми пояснюємо, ми розповідаємо, ми чесно ділимось нашими емоціями. Люди відчувають наш біль, адже вони точно знають, про що наші цінності.

Нікіта: Крім того, більшість концертів, в яких ми брали участь, були благодійними та мали на меті збір коштів на різні потреби українців.

Виступати перед ким було найважче?

Саша: Виступи за кордоном були дуже відповідальні. Нам важливо було запам’ятатись у Каннах або на Sziget. Водночас коли ми співали для наших військових – я нервувала, ніби перший раз виходила на сцену.

Нікіта: Дуже хотілось їх підтримати!

Саша: Але найважче було виступати перед дітьми, що пережили окупацію Ірпеня, Бородянки, Бучі. Морально було дуже складно.

Ви їздили неодноразово на передову, у військові частини. Що казали військовим, а вони вам?

Саша: Вони неймовірні! Дуже тепло зустрічали. Посміхались, співали разом з нами. Не можна сказати, що ми довго спілкувались, натомість фотографувались, обіймались. Дуже душевно!

Коли ти у березні опинилася у США, в Нью-Йорку тобі довелося виконувати і дипломатичну місію. Хто з тих осіб, з якими ти спілкувалася в Америці, справив на тебе найбільше враження?

Саша: Тут одразу хочеться сказати про моїх друзів. Я взагалі обожнюю Нью-Йорк, намагаюсь хоч раз на рік літати туди. Мене дуже заряджають жителі міста і в мене дійсно там багато близьких приятелів та подруг, з якими ми на одній хвилі.

Коли я опинилась в Нью-Йорку вже під час війни, місто, мої друзі, українська діаспора – всі вони просто врятували мене від відчаю. Підтримка на 200%, натхнення боротись та відчуття абсолютного єднання.

Що було найважче у ті перші тижні в Америці?

Саша: Думаю, те, що я не знала, коли зможу повернутись додому. А ще новини з-за кордону сприймаються тяжче, ніж в Україні. І це дивно, адже безпосередньої фізичної небезпеки в цей час немає, але рівень стресу – вищий у рази. Не знаю, як це працює, але це так.

Коли в Нью-Йорку піднімали наш стяг, ти співала гімн, у цю мить які були відчуття?

Саша: Гордість, бажання справедливості та велика світла любов до людей, які борються за наше майбутнє.

Ти знову повертаєшся до Нью-Йорка. Свій тур Північною Америкою у листопаді гурт починає звідти? Чому саме ці міста обрали?

Діма: Насправді, міста обираємо не ми, а промоутер, який влаштовує концерти.

Саша: Але я щаслива, що тур розпочнеться саме в Нью-Йорку. І на 100% впевнена, що Америка нас зустріне круто. Це буде незабутній тур!

Що заспіваєте у програмі #IamUkraine? І заради чого?

Нікіта: У програмі будуть як наші відомі хіти, так і нові пісні. Різні настрої, музичні періоди та найкраще з трьох альбомів KAZKA.

Саша: #IamUkraine – про гордість бути українцем будь-де, вдома чи за кордоном, в складні часи та найкращі моменти життя.

Діма: Все, що ми робимо зараз, так або інакше, заради перемоги.

Україна країна, якою захоплюється світ! Що важливо зараз сказати світові мовою музики?

Саша: Що потрібно бути сміливими та сильними! Ми не маємо боятись ворога, адже наша місія – протистояти злу. І ми обов’язково впораємось! Адже життя переможе смерть, а світ – темряву!

Парасковія Дворянин

KAZKA: “Про життя між “до” і “після…”
Processed with VSCO with l1 preset

KAZKA: “Про життя між “до” і “після…” KAZKA: “Про життя між “до” і “після…”