24 березня 2020 року після тяжкої хвороби пішов із життя Анатолій Мокренко – Народний артист СРСР, Народний артист України, оперний співак і камерний виконавець, блискучий виконавець багатьох народних пісень і творів сучасних композиторів, педагог столичної консерваторії та публіцист.
Видатному українському баритону, першому виконавцю пісні «Два кольори» було 87 років.
Анатолій Юрійович Мокренко народився 22 січня 1933 р. в с. Терни Сумської області в багатодітній селянській родині. На його дитинство припала війна, окупація, розруха і голод. Він знав важку працю на землі. Утім, попри все, дуже любив співати, танцювати, читати вірші. Школу закінчив із золотою медаллю і вступив на гірничий факультет Київського політехнічного інституту, хоча мав рекомендацію на вступ до консерваторії: професію співака в селі вважали «несерйозною». Але з піснею не розлучився – став солістом хорової капели КПІ.
Здобувши фах інженера-геолога у Київському політехнічному інституті, вісім років працював в експедиціях на Кавказі, Північному Уралі, в Криму та Карпатах, а також на Півдні України. Водночас заочно навчався в Київській державній консерваторії ім. П. І. Чайковського по класу вокалу у Миколи Зубарєва та Олександра Гродзинського. Поєднувати навчання з роботою було нелегко, Анатолій Юрійович не раз брав академічні відпустки, і навчання тривало аж сім років.
У 1963 році Анатолій Мокренко повністю присвятив себе мистецтву – став солістом оперної студії при Київській консерваторії ім. П. І. Чайковського, де набував професійного досвіду та потоваришував з відомими діячами українського оперного мистецтва.
Надзвичайно плідним у житті і творчості митця став період роботи в Державному академічному театрі опери та балету УРСР ім. Т. Г. Шевченка: з 1968 року як соліст, а з 1991 по 1999 рр. – генеральний директор і художній керівник. В його репертуарі понад 40 провідних партій для баритона вітчизняної та зарубіжної оперної класики. Серед них – Султан («Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського), Микола («Наталка Полтавка» Миколи Лисенка), Остап («Тарас Бульба» Миколи Лисенка), Онєгін («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського), Тугар Вовк («Золотий обруч» Бориса Лятошинського).
Багато зробив Анатолій Юрійович і для нашої естради. У його репертуарі – велика кількість творів українських композиторів та народні пісні. Особливе місце у творчості співака займають пісні Олександра Білаша, найвідоміші з яких – «Два кольори», «Дзвенить у зорях небо чисте», «Віконце», «Подай крилята», «Марія», «Любисток», «Галина-Калина», «Соняшник», «Цвітуть осінні тихі небеса», «Їхав я по гравію», «Найсвятіше на світі», «За літами», «Мамині руки».
Це неймовірно, але лише за часів незалежності співак нарешті видав свої перші альбоми – компакт-диски «Анатолій Мокренко виконує пісні Олександра Білаша» та «Марії».
Співак багато записувався на радіо і телебачення. Виступав на оперних і концертних сценах США, Франції, Німеччини, Англії, Іспанії, Швеції, Канади та інших країн світу. Брав участь у зйомках кількох кінофільмів, серед яких «Тигролови» за Іваном Багряним, «Чорна рада», «Поет і княжна» та інші.
Ще одне диво – інтер’єр дитячого кінотеатру «Планета». Там у фойє відвідувачів зустрічає «Веселий потяг», у якому подорожують мавпи, папуги, слоненя, вовк та коза з козенятами. До цієї веселої компанії можуть приєднатися й діти, які прийшли на перегляд мультиків.
У 1991–1999 роках Анатолій Мокренко був генеральним директором і художнім керівником Національної опери України. Це були нелегкі часи. Тоді по півроку не отримували зарплату, неодноразово театр був на грані розпуску. І в тому, що театр вдалося зберегти велика заслуга Анатолія Мокренка.
А. Ю. Мокренко упродовж багатьох років – активний громадський діяч. Ще в 70-ті очолював Київське міжобласне відділення Українського театрального товариства, був депутатом Київської міської ради; у роки національного пробудження – один із фундаторів Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, член колегії Міністерства культури України, член президії Товариства «Україна», член ради Товариства «Просвіта», член Національної ради Конгресу української інтелігенції; очолював також відділ культури Інституту МОН України (2001-2003) тощо.
А. Ю. Мокренко – різнобічно обдарована людина: автор двох книг та понад сотні публікацій мистецької і українознавчої тематики.
Найважливішим рушієм розвитку таланту артиста, митця був і є український патріотизм. Він переконливо, з гордістю говорить: «Я сповідую патріотизм». Це справді девіз його життя і діяльності. Любов до рідного народу, шана до його історії, духовних, естетичних надбань, стали в його житті та професійному зростанні тією високою зорею, яка ніколи не гасла і не тьмяніла, а розгоралася все яскравіше.
Багато сил, енергії і сердечного запалу віддав митець справі прилучення дітей та юнацтва до співу, як голова міжнародних, республіканських і регіональних конкурсів вокалістів у Донецьку, Хмельницькому, Криму, Шостці, Лебедині. За його ініціативи, починаючи з 2002 року, щорічно відбувається обласний фестиваль-конкурс шкільних хорових колективів «Співаймо разом!» у селі Терни – на його малій батьківщині. Це єдине в Україні подібне творче змагання.
За мистецькі і творчі здобутки А. Ю. Мокренко удостоєний звання народного артиста України (1973) і народного артиста СРСР (1976); лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1979) та Державної премії Грузинської РСР ім. З. Паліашвілі (1973). Серед його високих нагород – орден Дружби народів (1982), орден Ярослава Мудрого (1995), орден рівноапостольного Володимира Великого (1998), Почесні грамоти Верховної Ради України та інші відзнаки.
