Олексій Лях-Породько
В українському футболі виступали декілька американських легіонерів. Їх було небагато, але це були унікальні, гучні, карколомні історії виступів. Згадаймо декілька прикладів: Богдан Недільський, Марко Гованський, Осазе Тафарі Де Розаріо, Євген Старіков. Серед них яскравим життєвим та футбольним шляхом вирізняється Богдан Недільський. З приємністю зазначу, що мені пощастило зробити інтерв’ю з Богданом. Він розповів унікальні історії про час перебування в українському футболі. Тому нам є нагода детальніше проаналізувати та з’ясувати цікавинки життя, побуту, футбольних матчів Богдана Недільського в Україні.
Нині є дві вагомі причини згадати про Богдана Недільського – першого американського легіонера в українському футболі. По-перше, 23 липня Богдан відзначає День народження. З чим ми його і вітаємо! По-друге, 9 травня футбольний клуб “Карпати” (Львів) відзначив річницю дебюту Богдана за львівські “Карпати”. Ініціатором відзначення дебюту є відомий в Україні спортивний журналіст Любомир Кузм’як. Свою ініціативу він прокоментував так: “Я шукаю усіх футболістів “Карпат” і роблю з ними інтерв’ю. Дев’ять років тому зробив інтерв’ю з Богданом. А зараз знову з ним згадав минуле, бо 9 травня була 35 річниця його дебюту за цю команду. Саме так, у 1991 році Богдан Недільський перетнув океан і долучився до складу “Карпат” (Львів). Прикро, що тоді Україна була ще окупована срср. Однак, це не зупинило Богдана, громадянина США. І він як справжній козак, якого не можуть зламати жодні перешкоди, приїхав до Батьківщини своїх батьків (українські переселенці, що переїхали до США після другої світової війни. Мама народилася у Львові, а тато — у Станиславові).
Як же ж цьогоріч “Карпати” (Львів) вшанували сміливого американця, який має українське коріння? Була, зокрема, підготовлена спеціальна програмка до матчу 29-го туру Української Прем’єр-Ліги, який відбувся 17 травня на стадіоні “Україна” у Львові. Зазначимо, що “Карпати” впевнено здобули перемогу з рахунком 2:0 над командою “Верес” (Рівне). Отже, цей матч мав підґрунтя бути символічним і переможним для “Карпат”. Бо тридцять п’ять років тому за команду дебютував легіонер зі США, і на честь відзначення такої унікальної події гравці нинішньої команди не могли не здобути перемоги.
Примітно, що на стадіоні серед уболівальників львів’ян був ініціатор спомину про Богдана Недільського Любомир Кузм’як. Він зробив символічне фото розгорнутої програмки матчу зі спогадами першого легіонера в українському футболі. Сам же ж Богдан, перебуваючи у США, віртуально також долучився до цієї події і був приємно вражений увагою до себе. Він написав: “У програмці є моє інтерв’ю з поважним українським спортивним журналістом про мій дебют у футбольному клубі “Карпати” 35 років тому. Маю честь бути частиною команди, яка вигравала Кубок срср і відчула незалежність України у 1991 році. Слава Україні!”.
Товариші по команді мають дуже теплі спогади про Богдана Недільського. Зокрема, відомий український футболіст Руслан Забранський згадував: “Богдан був хорошим гравцем, у команді його прийняли дуже гостинно, я його забирав на вихідні, щоб не сумував, до своїх батьків, де ми зʼїдали по декілька мисок вареників зі шкварками, які йому дуже смакували, а потім йшли знайомитися з дівчатами. На початку війни Богдан вийшов зі мною на звʼязок, і один із небагатьох запропонував допомогу, я в цей час перебував у Миколаєві, де відбувалися бойові дії, за що йому і його сімʼї дуже вдячний”.
Має гарні спогади про Богдана його партнер по “Карпатах” тих років Роман Толочко: “Для Богдана це був перший професійний клуб, новий виклик для нього, нова країна, інші люди, інший ритм життя, але він з цим впорався і довів, що при бажанні і належному ставленні до своїх обов’язків можна досягти великих вершин. Він став чемпіоном. Хороша людина, добрий і комунікабельний. У команді його прийняли дуже добре, завжди якщо щось не знав, чи не розумів, запитував. Одним словом гарний гравець і добра людина. Я з ним спілкуюсь і досі”.
Отже, ми з’ясували, що сьогодні в Україні пам’ятають та шанують свою унікальну історію про виступи Богдана Недільського за львівські “Карпати”. А як же ж зустріли українські вболівальники, яку інформацію подавали тоді ще радянська преса, фахівці, чиновники про приїзд першого легіонера із США? Львівська преса була дуже прихильною до Богдана. Ось, що писали засоби масової інформації того часу: “Запросили американця. Львівським “Карпатам” не пощастило на підготовчому етапі. Потренуватися взимку у Львові та на Закарпатті перешкодила негода. Згодом під час тренувальних ігор у Сочі теж було не зовсім сухо, і проведені п’ять матчів не дали повної відповіді на всі проблеми. Повернувшись додому, львів’яни планували поїхати за кордон. Та у Словаччині тепер чимало проблем внутрішньо-політичних і економічних. Їм не до гостей. “Карпати” терміново знайшли притулок у польському Торнобжеку”.
Я навмисне навів цю цитату, бо таким чином ми дізнаємось про те у якому стані перебував футбольний клуб “Карпати”. Львів’янам вкрай було потрібне підсилення складу та ретельна підготовка для майбутніх ігор. Далі про приїзд Богдана говорили: “Ростислав Поточняк, який пів життя віддав львівській команді, а тепер дебютує в ролі її головного тренера, відзначив, що його підопічні порівняно з минулим сезоном зміцніли, стали досвідченішими і надалі мріють про першу лігу. Вибір гравців достойний, мінімум 22-23 футболісти претендують на місце в основному складі. А ось чиї ж прізвища спалахнуть на просторому екрані електронного табло, яке до початку сезону обіцяє встановити на стадіоні “Україна” угорська фірма “Електроімпекс”, поки що не зрозуміло. Мабуть, проблема атаки вирішиться за рахунок новобранців. Зокрема, впевнено почувався на зборах Роман Толочко, який закінчив військову службу. Підсилять атаку “Карпат” також Ярослав Козак… та, мабуть, вперше в українському футболі, американець українського походження (його батьки – вихідці з Івано-Франківська) Богдан Недільський з клубу “Леви” (Чикаго)”. Тобто, Богдана запросили у львівські “Карпати” підсилити команду, зокрема у нападі. Йому довіряв тренер та з нетерпінням чекали глядачі.
Звісно, що вболівальникам було замало інформації про легіонера зі США, тому вони хотіли дізнатися більше про Богдана Недільського. Наприклад, до редакції однієї з газет надійшов лист від В. Іваненка, який запитував: “У “Львівській правді” вже повідомляли про те, що у “Карпатах” грає американець Богдан Недільський. Чи можна більш детальніше розповісти про нього?”. У відповідь редакція газети надрукувала уривки інтерв’ю Богдана: “Мої батьки родом з цього краю. Зокрема, мама зі Львова. У післявоєнні роки батьки виїхали до Америки. Я народився в Чикаго. Мені 23 роки. Закінчив факультет психології в університеті міста Мілвокі, яке розташоване у сто кілометрів від Чикаго. Коли я був студентом, то грав за університетську команду. У минулому році, коли “Карпати’ приїжджали до Америки, грав проти них. Я вже тоді не приховував, що маю бажання приїхати в Україну, про яку так багато чув і що хочу грати у “Карпатах”. І ось моя мрія збулась”. Наприкінці статті було додано доволі цікаву інформацію: “Богдан разом з іншими футболістами живе у гуртожитку, отримує зарплату у радянських рублях, долає всі виклики львівського життя”.
Чим далі від України на “болота” рашистів, тим все глузливіші були статті про приїзд Богдана Недільського. Така собі комуністична “жовта преса” “Комсомольська правда” у травні 1991 року писала (звісно я подаю цитату українською мовою, а не язиком терористів): “Сміливець із Чикаго. У радянських футболістів одна на всіх мрія: пограти у якомусь закордонному клубі. І всім смертним зрозумілі її витоки: не за славою їдуть наші талановиті земляки. На цьому фоні незвичайною має вигляд мрія Богдана Недільського. Як заявив керівник служби інформації футбольного клубу “Карпати” Юрій Михайлюк, Богдан давно мріяв пограти в Україні та звернувся з таким проханням до керівництва команди ще у минулому році, у часі турне львів’ян до заокеанських штатів. Невдовзі двадцятитрьохрічний американський футболіст отримав запрошення змінити Чикаго на Львів. Зараз він живе у звичайному гуртожитку в одній кімнаті з воротарем команди Валерієм Паламарчуком. Зарплату отримує у радянських рублях. Володіє українською мовою. Ось тут і розгадка його мрії. Мама Богдана – львів’янка, батько – з Івано-Франківська. Контракт підписано до кінця сезону. Ох, мрії, мрії… У кого немає грошей – шукає їх на чужині. У кого немає проблем – повертається за ними на Батьківщину”. Такий вульгарний допис авторства С. Романюка про Богдана Недільського. Ба більше, автор грубо помиляється. Для Богдана “імперія зла” срср не є Батьківщиною. Він приїхав до України. Ось справжня мета його переїзду!
Богдан Недільський зіграв чотирнадцять матчів за львівські “Карпати”. По завершенню контракту Богдан отримав лист-подяку від клубу. У ньому зазначали: “Дорогий, Богдане! Ось і завершується футбольний сезон, який, без сумніву, стане для тебе особливо пам’ятним. Адже сповнилась твоя давня мрія: ти одягнув синьо-жовті барви “Карпат”. Рік, проведений на батьківщині твоїх батьків у Львові, запам’ятається ще й тим, що саме 24 серпня 1991 року Верховна Рада України проголосила Акт про незалежність України. І хоча для його підтвердження потрібні позитивні підсумки всеукраїнського референдуму, ми переконані, що українці матимуть суверенну державу, а значить і суверенний футбол. Команда майстрів “Карпати” і футбольний клуб з особливою теплотою згадуватимуть про ті спільні місяці, проведені у місті Лева. Все було: і радощі, і перемоги, і гіркота поразок, але загалом наша молода дружина, наслідуючи гідні традиції славнозвісної львівської “України”, провела сезон на високому рівні. Чимала заслуга у цьому і твоя, Богдане”.
Упродовж десятків років Богдан Недільський також тримає свої спогади про виступи у складі “Карпат” (Львів) біля серця і з щирою любов’ю до України. В інтерв’ю він розповів дуже цікаві історії: “Український футбол має давню історію і зв’язок з культурою. Це було дуже важливо для мене відчувати себе частиною цієї історії та культури. Як я приїхав, цей процес був дуже важкий. В Америці було все відкрито у 1991 році, а приїхати в Україну, де жили мої батьки, було трошки складніше. Для мене це було дуже важне долучитися до свого українського коріння. А футбол має багате українське коріння та давню історію. Це дуже емоційно та важливо для мене”. Отже, метою приїзду було пізнати українське коріння і відвідати Батьківщину своїх батьків. Тобто, відчути себе українцем!”
Про перебування у футбольному клубі “Карпати” (Львів) Богдан згадує наступне: “Коли я був у “Карпатах”, такі гравці як Анатолій Мущинка та інші славні гравці тієї команди були для мене прикладом. Я дивився на них з широко розкритими очима. Перший місяць ходив і придивлявся, не міг відвести очей від їхньої гри. Не знав на початку, як з ними у грі комунікувати, але навчився. У команді були славні гравці, і я вчився у них, як бути і грати у команді. Я вчився у тренерів. І коли приїхала з Америки команда, це було дуже важко визначитися, за яку команду грати. До сьогодні я дуже вдячний людям в Україні і окремо президентові клубу Карлові Мікльошу за їхню підтримку”. Направду українці цілого світу єднаються! У цьому випадку футбол об’єднав українців Америки та Європи.
Приємні спогади має Богдан про здобуту гучну перемогу у складі “Карпат”: “Коли ми, “Карпати”, виграли лігу, то після гри вболівальники на руках несли нас до автобуса. Потім була вечеря і за столом сиділи дуже відомі гравці. Біля мене сидів гравець і питав про сезон, про команду, про Америку. Я у нього запитався, а ви де граєте? Він відповів – радянський союз. Я перепитав – у якій команді? Він знову відповів – радянський союз. Я не дуже добре його розумів мовно. Але через тиждень я читав книжку, де була інформація про матчі “Динамо” (Київ). І дивлюся на знимці зображений Андрій Баль. Я собі кажу – це ж Андрій Баль сидів біля мене, і я з ним спілкувався. І собі дорікаю, як я міг не знати хто це є?!”. Така цікава й кумедна історія запам’яталася Богданові. А їх було чимало у час перебування його в Україні у складі команди “Карпати” (Львів).
Богдан Недільський завжди має у серці Україну. Він підтримує український спорт, поширює українську культуру в США. Богдан є справжнім спортивним амбасадором України у США. Нам є ким і чим пишатися! Бо коли історію знаєш – перемогу здобуваєш!
