Перед тим він знищив колону російських окупантів на півночі Києва, в районі Гостомеля.
Він і не думав рятуватись навіть коли перша ракета розірвала крило, а кабіна наповнилася димом. Він уже знав, що не виживе. Під ним було село Глібівка на Київщині, і там, унизу було багато житлових будинків, в яких спали люди.
Він міг катапультуватися – у нього були ці секунди, яких вистачило б, щоб вижити. Але він не натиснув на ручку. Натомість він рвонув штурвал на себе, відводячи палаючого Су-25 подалі від будинків, у бік лісосмуги.
Саме в цю мить в літак влучила друга ракета. Літак розсипався над лісом за кілька кілометрів від села.
Там, унизу, уже бігли місцеві – вони бачили все зі своїх дворів. Вони не змогли його врятувати.
Тільки поховати, тимчасово – там само, поруч із уламками, а через рік поставити меморіал.
Це був Геннадій Матуляк, командир першої авіаційної ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації.
Йому було 44.
За спиною – 28 років служби, 20 із них у небі. Він літав на Л-39, на МіГ-29 і на тому самому Су-25, який став його останнім літаком.
Геннадій був закоханий у небо з дитинства
Народився Геннадій Матуляк на Миколаївщині – у селі Мартинівське Вознесенського району. Батько був авіаційним техніком, тому мрія про польоти – родом із самого дитинства. І вона здійснилася, літав на МіГ-29, Л-39, Су-25.
«Дуже чуйна, весела людина. Постійна усмішка, з почуттям гумору, хороший фахівець. Пройшов шлях від льотчика до командира авіаційної ескадрильї», – розповів про побратима заступник командира 299 бригади тактичної авіації з морально-психологічного забезпечення Микола Цвицинський.
Побратими розповідають, що в небі він був, ніби Том Круз у фільмі «Топ Ган». Військовий льотчик Геннадій Матуляк свого часу мав змогу перейти в цивільну авіацію – там було спокійніше, та й заробітки більші. Але служіння Батьківщині важило для нього більше, ніж гроші та комфорт.
Геннадій мріяв, що в Україні з’явиться пілотажна група і увесь світ побачить, наскільки професійними в небі є наші льотчики. Свою майстерність він довів, на жаль, це коштувало Герою життя.
Дружина Геннадія, Ольга, також військова, служить психологом. Пригадує, що у них із чоловіком була досить цікава історія знайомства. На першому побаченні він розповів, помітив дівчину в літаку ще кілька років тому, коли вона уперше стрибала з парашутом. Тоді ж сказав, що їм треба одружитися та що матимуть донечку.
Так і трапилося, закохані побралися 2017 року, за рік народилася Софійка.
Окрім польотів, Геннадія Матуляка захоплювала їзда на мотоциклі, хокей. Маленьку донечку він вчив кататися на ковзанах, бо мріяв, щоб вона займалася фігурним катанням.
Війна
Широкомасштабне вторгнення не стало для родини несподіванкою. Ще на початку року вони склали тривожну валізку. Ольга пригадує, дуже часто чоловікові снилося, що він загине у повітряному бою… Прикро, що сни стали пророчими.
У ніч із 23 на 24 лютого підполковник Геннадій Матуляк по команді «Тривога!» помчав на службу. Виконував бойові вильоти, знищуючи ворожу техніку в районі Херсонської області. Зранку 25 лютого офіцер розбив колону поблизу Гостомеля та полетів знову працювати над Київщиною…
Саме у цей час Ольга отримала повідомлення від жительки одного із сіл Вишгородського району, яка знайшла її через соцмережі: «Ви часом не дружина Геннадія Матуляка?». Далі було фото його паспорта.
«Мешканці й розповіли, що саме відбувалось у небі Вишгородського району, де загинув чоловік. Все трапилось близько сьомої ранку. Повітряний бій, російський винищувач влучає у літак Геннадія, він був ведучим. Чоловік почав виводити літак, аби захистити село, адже під ним розташувався великий розважальний комплекс. Уже навіть встиг потягнути катапульту, аж тут… друге влучання, яке не залишило шансів. Літак і пілот спалахнули. Місцеві жителі на власні очі бачили, як літак летить просто на них і як пілот рятує сотні життів. Машина впала за кілька кілометрів від населеного пункту, у лісосмузі. Вже за 15 хвилин люди підбігли на місце катастрофи. Скажу відверто, для мене було дуже важливо почути правду, дізнатись, що це не легенда, що мій Герой і справді врятувати стільки життів…», – розповіла Ольга Матуляк виданню АрміяInform.
Замість рятувати себе, Геннадій зберіг життя мешканцям села Глібівка. Люди знайшли останки Героя та поховали на місці катастрофи.
У рідному Миколаєві офіцера перепоховали в квітні – після того, як Київщину звільнили від окупантів і з’явилася змога ексгумувати тіло. Загиблому льотчику було 44 роки.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі указом Президента України № 78/2022 від 28 лютого 2022 року підполковнику Матуляку Геннадію Васильовичу посмертно присвоєно звання Героя України. Нагороду із рук президента Зеленського отримали дружина Ольга та донечка Софійка.
Геннадій Васильович Матуляк (29 квітня 1977 – 25 лютого 2022) – підполковник, командир авіаційної ескадрильї 299 бригади тактичної авіації, пілот літака МіГ-29, Л-39, Су-25.
1998 закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Учасник АТО/ООС. Загинув у авіакатастрофі. Залишилися дружина та двоє дітей – син від першого шлюбу та донька.
Герой України (2022, посмертно).
