Війну в Україні росіяни почали після тривалого нарощування російських військ з листопада 2021 року вздовж кордону України з росією і білоруссю. Близько четвертої години за київським часом 24 лютого 2022 року президент росії путін оголосив про “спеціальну воєнну операцію” задля нібито “демілітаризації та денацифікації України”. Уже за кілька хвилин росіяни завдали ракетних ударів по всій території України, у тому числі неподалік від Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум.
Війна протягом 2023 року була значно кровопролитнішою, ніж попереднього. Російська окупаційна армія втратила понад 220 тисяч солдатів лише вбитими, розгубила наступальний потенціал, програла більшість битв і була змушена відступати у Чорному морі.
Втрати окупантів: порівняння 2 років війни
Протягом 2023 року ЗСУ знищили менше танків і БМП, ніж 2022-го: на 10% і 20% відповідно. Ворог не тільки перестав ходити колонами, а й не встигає відновлювати раніше втраченого бронепарку.
Водночас наші воїни ліквідували майже вдвічі більше загарбників, довівши загальну цифру до 350 тисяч знищених і як мінімум ще стількох же ж поранених росіян. Офіційної статистики про втрати ЗСУ немає, втім представники Генштабу не раз заявляли, що вони у 5-7 разів менші.
Сили оборони відкрили на артилерію і ППО, темпи знищення яких зросли втричі, до 6 тис. та 390 одиниць відповідно. Експерти підрахували, що за час війни росіяни втратили половину всієї наявної у них артилерії, в тому числі й тієї, що її зберігають на складах. Якщо темпи знищення артилерії в 2024 році будуть хоча б такими ж як в 2023-му, то ерефія залишиться без арти, а без неї вони воювати не вміють взагалі.
Також ми збили 4300 тактичних безпілотників, що вдвічі більше, ніж попереднього року. Ці цифри дають реальне уявлення про характер бойових дій 2023-го: менше бронетехніки – більше дронів і снарядів.
Карта зміни лінії фронту та найбільші битви 2023-го
На лінії фронту відбулися дві суттєві зміни. Ворогу вдалося окупувати Бахмут і територію на схід від міста, тобто близько 530 км кв., натомість ЗСУ пробили дві великі дірки в обороні рашистів на південному фронті загальною площею близько 270 км кв., а також ще 43 км кв. відбили в ході контрнаступу біля Бахмута.
Історична битва за Бахмут
Повна окупація Донеччини залишається пріоритетною метою росії. З наступу на Бахмут стартував новий етап реалізації цього плану. Битва розпочалася в серпні 2022 року і триває досі, однак найдраматичніші події відбулися у січні – травні 2023 року. Спочатку ми втратили кілька сіл біля Соледара, а через два тижні й сам Соледар, що стало загрозою не тільки для Бахмута, а й для нашого плацдарму біля Сіверська. Однак ЗСУ зуміли ліквідувати загрозу наступу росіян північніше від Бахмута. Вуличні бої ворог вів, тотально знищуючи міську забудову. Крім Соледара й Бахмута, рашисти взимку окупували ще 24 села. В межах літньої кампанії контрнаступу ЗСУ повернули Кліщіївку й Андріївку, південніше Бахмута, а також наблизилися впритул до Ягідного та Берхівки, на півночі від міста. Втім під час розпочатого у грудні нового масованого наступу окупантам вдалося відкинути наших героїв знову до околиць Богданівки й Іванівського.
У підсумку битви росія втратила понад 60 тис. солдатів знищеними та пораненими, а ЗСУ в 7,5 раза менше. Росіянам вдалося окупувати Бахмут завдяки зосередженню армії, яка переважала кількісно, та збільшенню переваги в артилерії до пропорції 1:8.
Наступ по всьому фронту Донеччини та битва за Вугледар
Вугледарський плацдарм дуже муляє росіянам, бо загрожує роботі залізниці Маріуполь – Волноваха – Донецьк. На початку 2023 року рашисти пішли на другий потужний штурм міста і змогли наблизитися до нього на відстань 2 км. Утім, дорогою ЗСУ за три тижні розбили їм половину всієї бронетехніки – понад 200 штук. Відтоді ворог не робив серйозних спроб знову атакувати Вугледар, допоки в грудні не розпочали нового наступу широким фронтом на всій Донеччині.
Унаслідок цього наступу їм вдалося завершити окупацію повністю знищеного міста Мар’їнка, яке до цього на 90% було зайняте росіянами. Вже зараз рашисти заявляють, що після взяття Мар’їнки їм відкрився оперативний простір на місто Курахове. Хоча насправді дорога до Курахового давно перетворена на багаторівневу систему оборони.
В останні тижні грудня ворог активував наступ в зоні між Мар’їнкою і Вугледаром та зумів підійти впритул до околиць сіл Побєда і Новомихайлівка, де відбувся найглибший прорив фронту в 2023 році з часу бахмутівської битви – близько 5 км. Якщо ці тенденції продовжуватимуться, наступною ціллю для ворога знову стане Вугледар, над яким нависне загроза напівоточення.
Битва за Авдіївку у втратах росіян може перевершити битву за Бахмут
Уже за два місяці росіяни втратили в ній 13 тисяч солдатів і понад 210 одиниць бронетехніки. При цьому вороги пробиваються по сотні метрів на тиждень. Село Степове окупанти штурмують майже 80 днів, а дійшли тільки до його середини. Їхнє просування на підступах біля Новокалинового, Новобахмутівки, що на північ від міста, та біля Сєверного і Первомайського на півдні є ще скромнішим. І хоча, щоб перерізати логістику до напівоточеної Авдіївки, загарбникам залишилося пробити менш, ніж 10 км, однак ЗСУ будують тут 2-гу і 3-тю лінії оборони. Тож із такими темпами рашисти можуть надірватися й за 1-2 місяці втратити свій наступальний потенціал. Головнокомандувач Валерій Залужний, тим часом, заявив про готовність ЗСУ тримати оборону Авдіївки ще 2-3 місяці.
2023 рік почався з битви за Бахмут, а закінчується битвою за Авдіївку. Обидві увійдуть в історію як найбільш кровопролитні. Але за цей час ЗСУ зуміли наростити вогневу міць. Якщо в січні-лютому щодня у середньому знищували 740 росіян, то в листопаді-грудні – 950. Натомість росія, яка на початку війни могла наступати по всьому фронту, зараз має потенціал лише на окремі кілометрові ділянки.
Мапа контрнаступу ЗСУ на південному фронті
Наступ почався 4–6 червня одночасно на Мелітопольському, Токмацькому та Бердянському напрямках. У перші місяці наступу, долаючи мінні поля та лінії захисту, наші військові зуміли здобути три плацдарми. Найбільший – у районі Великої Новосілки, де вони пройшли понад 10 км углиб і 25 км завширшки та звільнили 9 сіл (Нескучне, Урожайне, Старомайорське, Благодатне, Макарівка, Сторожове, Рівнопіль, Новодарівка, Левадне). На Токмацькому напрямку Сили оборони звільнили 100 кв. км навколо села Роботине, а на Мелітопольському зуміли пробитися на 2,5 км вглиб і звільнили 3 села (Степове, Лобкове, П’ятихатки). Далі наступ загальмував і в підсумку не виконав початкових цілей – дійти до Азовського моря. Однак підготував добре підґрунтя для контрнаступу 2024 року. Зокрема вдалося зберегти підготовлений кістяк нових бригад, а також понад 80% бронетехніки.
На лівобережжі Херсонщини ЗСУ зуміли закріпитись як мінімум на двох плацдармах – біля Антонівського мосту та села Кринки. Також розвивають інші перспективні ділянки, біля Голої Пристані та Олешок. Унікальність цієї операції полягає в тому, що тисяча наших героїв за підтримки артилерії і дронів з правого берега тримають у напрузі 65-тисячну армію ворога, яка вже кілька місяців не здатна вирішити цієї ситуації.
Наступним кроком для ЗСУ має стати розширення цього плацдарму, а для цього потрібно зняти загрозу з повітря. Наприкінці грудня наша ППО почала розв’язувати цю проблему, збивши одним махом 3 новітні винищувачі-бомбардувальники Су-34, а через кілька днів ще один Су-30, який перед тим ударив ракетою по Одещині з акваторії Чорного моря.
Зараз російські літаки не почуваються в безпеці ні на окупованій території, ні в росії. Це вагомий крок до зміни домінування російських повітряних сил. Ми в очікуванні F-16, які остаточно зруйнують повітряну перевагу окупантів.
Українські перемоги в повітрі та на Чорному морі
У 2023 році Сили оборони постійно збільшували свою далекобійність. Наші дрони почали долітати до москви, а також бити по летовищах. Завдавши понад 20 ударів по аеродромах по всій території росії, ЗСУ, ймовірно, влаштували умовні змагання: де більше знищать літаків – у небі чи на землі.
Україна виграла цей раунд битви за Чорне море, змусивши кораблі ворога відступити із Севастополя в Новоросійськ, де їх також дістають наші морські дрони.
Удари ракетами та дронами по доках у Севастополі, де знищили перший підводний човен, ліквідація великого десантного корабля “Новочеркаськ” у порту Феодосії, знищення ремонтних доків у Керчі, врешті удар по Новоросійську, де пошкодили ще один десантний корабель (“Оленегорський горняк”). Тільки за останні 4 місяці ЗСУ знищило 20% Чорноморського флоту ерефії. Усі ці перемоги змусили російський флот відступити з української акваторії. Втім, і ближче до російських берегів вони не почуваються в безпеці.
Повернення контролю над так званими вишками Бойка та проведення двох наземних операцій на східному узбережжі Криму продемонстрували перспективи деокупації півострова, яка може відбуватися не тільки виключно через перешийок.
У 2023 році ЗСУ допомогли повністю зняти проблему зернового коридору та продемонстрували іншим партнерам по НАТО, що шантаж зс рф у Чорному морі потрібно зруйнувати. Побачивши наші спроможності, британці та норвежці вже зараз пообіцяли допомогти з гарантіями безпеки комерційних рейсів у Чорному морі – це перемога і визнання!
Знищення аеробалістичних ракет “Кинджал”
Від початку повномасштабної війни росія випустила по території України 63 аеробалістичні ракети “Кинджал”. Як розповів речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат: “25 – знищено, починаючи з 4 травня 2023 року. Саме тоді ми з весни минулого року отримали Patriot і можливість знищувати аеробалістичні ракети”.
Вранці 2 січня війська ерефії здійснили чергову масовану атаку України, застосувавши майже сотню ракет. За даними головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, тоді сили ППО, серед іншого, збили 10 із 10 аеробалістичних ракет Х-47М2 “Кинджал”.
Унаслідок масованої атаки рф загинули щонайменше шестеро людей, 130 осіб постраждали.
5 січня 2024 року у Шевченківському районі Києва сапери Державної служби з надзвичайних ситуацій знешкодили бойову частину російської аеробалістичної гіперзвукової ракети “Кинджал”.
З початку 2024 року вороги регулярно обстрілюють українські міста і села, розташовані в межах досяжності їхньої артилерії, ракетних систем залпового вогню, ракет і дронів, в тому числі прикордонні з рф.
Викрадення українських дітей
Як повідомлялося, за офіційними даними української влади, з 24 лютого 2022 року російська федерація викрала тисячі українських дітей на підконтрольні їй території, надала їм російське громадянство, віддала їх на усиновлення у російські сім’ї та створила перешкоди для возз’єднання дітей з рідними. Українські діти були викрадені після того, як їхніх батьків заарештували чи вбили під час вторгнення. Дітей також викрадали з українських державних установ на окупованих територіях та через дитячі “літні табори” на російській території. Викрадені діти були піддані русифікації, а це акт геноциду, якщо метою є стирання національної ідентичності.
Організація Об’єднаних Націй заявила, що ці депортації є воєнними злочинами, що звинувачення є “достовірними”, і що російські сили відправляли українських дітей до росії на усиновлення в межах масштабної програми (велика кількість російських родин беруть українських дітей на всиновлення, щоб заробити, адже держава виплачує їм допомогу).
Оцінки кількості українських дітей, депортованих до Росії, коливаються від 19 тисяч 592 до 307 тисяч. Повернути в Україну поки що вдалося 386 дітей.
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт путіна та уповноваженої рф з прав дитини Львової-Бєлової М. через незаконну депортацію українських дітей. Їх підозрюють у воєнних злочинах – депортації та незаконному переміщенні населення, зокрема дітей, з окупованої території України.
Як відомо, за даними Національного інформаційного бюро внаслідок російської агресії проти України загинуло 480 дітей, ще понад 968 – зазнали поранень різного ступеня тяжкості.
Війна на території рф
У 2023 році війна перетнула російсько-український кордон не тільки в повітрі, а й на землі. Влітку спеціально сформований із росіян Легіон “Свобода Росії” здійснив кілька рейдів углиб ерефії у межах Білгородської області. Згодом практику цих рейдів не використовували, начебто через критику з боку західних партнерів. Відтак гарним знаком є відновлення рейдів вже наприкінці грудня – “свободівці” знову провели серію боїв на Білгородщині. Рейди на території росії демонструють асиметричні можливості українців, які ми можемо використовувати у цій війні.
Ще однією асиметричною відповіддю на російський терор став підрив двох гілок залізниці на стратегічно важливій Байкало-Амурській магістралі.
Кримський міст чекає своєї черги у 2024 році.
