“Ти був собі – і мрія, і спромога. Ти був собі – фундамент, стіни, дах.
Ти був собі – поразка й перемога. Мить, що лишитись може у віках”.
(В.Чорновіл)
Лютий – це час, коли плаче небо, стогнуть у хуртовинах голі дерева, а земля, просякнута кров’ю, просить миру і спокою.
Де він, наш спокій? Де він, наш мир? Заглядають у наші душі погаслі очі вдів, знову стогнуть над могилами невтішні матері, залишаються сиротами діти…
Мабуть, для нас точкою відліку все-таки є Майдан – неймовірно тривожні, жахливі, але такі героїчні події 2013-14 років. 18-20 лютого 2014 року “беркутівці” та невідомі снайпери убили найбільше учасників Революції Гідності. Вдивляючись у світлини Героїв Небесної Сотні, ми знову запитуємо себе:
ЧОМУ?
ЧОМУ СВОЮ СВОБОДУ ДОВОДИТЬСЯ ВИБОРЮВАТИ ТАКОЮ ЖАХЛИВОЮ ЦІНОЮ?
ЧОМУ Й СЬОГОДНІ НАША ЗЕМЛЯ ОМИВАЄТЬСЯ КРОВ’Ю ГЕРОЇВ?
Важкі часи народжують сильних людей. Критичні часи – Героїв.
Юрій Вербицький, Сергій Нігоян, Гурик Роман – рахунок жертвам тільки починався… Наймолодшому із загиблих, Назарію Войтовичу, було лише 17 років, а найстаршому учаснику Революції гідності Іванові Наконечному – 82 роки.
107 загиблих Героїв Небесної Сотні!
Ви помітили? Адже зараз повторюється історія столітньої давнини. Знову боротьба за незалежність України і знову на наших землях жахлива орда зі Сходу, яка несе смерть і спустошення. Наче дикий звір, який почув у повітрі запах крові, виродки з боліт руйнують наші міста і села, знищуючи на своєму шляху мирне, спокійне життя.
Так, через муки та біль, сльози та боротьбу народжується нація патріотів – сильних, свідомих і свобідних людей. А найвищу ціну на вівтар свободу щодня кладуть наші захисники – вони проходять через такі випробування, які порівнюють з пеклом.
Я от сьогодні думаю: понад 100 років минуло від історичної події, коли невеликі підрозділи Української Народної Республіки вступили у бій з більшовицькою армією під командуванням Муравйова. У бою під Крутами, проти ворога, який мав багаторазову чисельну перевагу, на захист України стали київські студенти, гімназисти та юнаки військової школи. Точнісінько так само, як через століття на захист своєї Вітчизни плечем до плеча стануть студенти, робітники, київська інтелігенція й вчасно прибулі загони добровольців із західних областей. Незабаром вони перетворяться на сучасних українських звитяжців: героїв Революції Гідності, героїв Небесної Сотні, кіборгів, захисників у війні з московією та безстрашних волонтерів, які ціною власного життя рятують свою Батьківщину.
Ось як про волю, яку треба було “купити кров’ю”, писав Михайло Грушевський:
“Солодко і гарно вмерти за отчизну – каже латинський поет, поезії котрого були шкільною книжкою тих, котрих тепер ховаємо… Велике щастя згинути так, у боротьбі, а не дезертирами, не нейтральними, не замішаними в юрбі страхополохами, що безплатними пасажирами силкуються прослизнути в нове царство української свободи… От у цій хвилі, коли провозяться їх домовини перед Центральною Радою, де протягом року кувалась українська державність, з фронтону її будинку здирають російського орла, ганебний знак російської власті над Україною, символ неволі, в котрій вона прожила двісті шістдесят з верхом літ. Видно, можливість його здерти не давалась даремно, видно, вона не могла пройти без жертв, її треба було купити кров’ю. І кров пролили ці молоді герої, котрих ми нині проводжаємо!” (Михайло Грушевський, з промови біля Центральної Ради під час похорону Героїв Крут, 1918 р.).
Щороку українська діаспора Чикаго приєднується до поминальних заходів та вшанування Героїв, які масово проходять в Україні. 20 вересня 2015 року в передмісті Чикаго було урочисто освячено перший у США пам’ятник “Небесній Сотні та Героям України”. Церемонію відкриття монументу, який встановили поряд з Українською Православною Церквою святого Андрія Первозванного у місті Блумінгдейл (Bloomingdale), провів Святійший Патріарх Київський та всієї Руси-України Філарет.
Проєкт пам’ятника “Небесній Сотні та Героям України” створив український художник Євген Прокопов за допомогою співробітника відділу архітектури Ореста Бараника. Відомий київський художник Прокопов так описав символіку монумента: “Я вважаю, що художній твір може мати багато алегоричних значень, але повинна бути одна провідна ідея, яка підтримує зміст. Ідея цього пам’ятника полягає у тому, що один основний символ (хрест) містить у собі 100 хрестів – сто людських доль, об’єднаних однією вірою. Ця віра породжує один невмирущий масовий рух. Сині хрести символізують душі померлих, а білі – Героїв Небесної Сотні. Вони стояли пліч-о-пліч на Майдані і були єдиними у своєму героїзмі. Високошліфована сталева поверхня пам’ятника відображатиме небо, що ще більше підтверджує алегоричне посилання на Небесну сотню”.
Пам’ятник побудовано на узвишші біля великої дороги, його видно здалеку за будь-якої погоди. Тисячі автівок проїжджають повз нього щодня. Діаспоряни приходять сюди до церкви, кредитівки “Самопоміч”, приводять дітей до суботньої школи українознавства, відзначають пам’ятні дати в Українському культурному осередку. Ми пам’ятаємо.
Минає 10 річниця Революції Гідності – трагічне нагадування всім нам про те, що першими жертвами цієї війни проти кремлівської диктатури були полеглі на Майдані. Герої Небесної Сотні, а потому – тисячі Героїв, що ціною власних життів, боронять свободу України на Сході, чітко окреслили межу, де по один бік відвага честь та гідність, а по інший – байдужість зрадництво і рабство.
Війна триває. Знову лютий, і знову в повітрі бринить тривога. Вартість свободи і гідності вже надто висока, нам є що втрачати.
Герої не вмирають! Низький уклін всім гідним і вільним. Тим, хто зі щитом і хто на щиті. Для яких найважливішими цінностями були, є і будуть Гідність та Свобода.
Україна – пам’ятає! Україна – бореться! Україна переможе!
Слава Україні! Героям Слава!
