Аеророзвідник та пластун з Харківщини
Душу – Богові! Життя – Україні! Честь – собі!
С.Молчанов
Веселун та ініціативний патріот, який випромінював силу та енергію — так рідні й друзі характеризують Сергія Молчанова, який загинув 21-річним у жовтні 2023 року у Серебрянському лісі на Луганщині. Він пішов захищати Україну на третій день повномасштабного вторгнення росії, про яке попереджав родину та до якого готувався на військових вишколах. Сергій займався молодіжним рухом з 15 років, розвивав скаутський рух у Маріуполі та мріяв подорожувати.
У 15-річному віці Сергій втратив батька і старшого брата, тож хлопець взяв на себе частину чоловічих обов’язків, допомагав мамі з молодшими сестрами і братами. Як він сам згадував: “Я став рано дорослим, адже вже в 16 працював на роботі, а в дитинстві вперше заробляв гроші в сім’ю, продаючи груші з села”.
Згодом юнак навчався на техніка-технолога станків з цифровим програмним забезпеченням у Харківському радіотехнічному технікумі.
Активний у громадському житті. Учасник ГО “ФРІ – Фундація регіональних ініціатив” у Харкові, волонтер ГО “Будуємо Україну Разом – БУР”.
Сергій реалізовував цікаві проєкти та громадські ініціативи у Харкові, долучався до різноманітних просвітницьких заходів, виховував у собі екосвідомість у організації Let’s do it Ukraine; розвивав пластові осередки в містах Мерефа та Зміїв Харківської області, відновив Пласт у Маріуполі. У 2021 році вступив до маріупольського осередку “Української академії лідерства”.
Українська академія лідерства (УАЛ) – це 10-місячна формаційна платформа особистісного та суспільного розвитку для молоді на основі цінностей. Академія поєднує річну програму між школою та університетом для вмотивованих підлітків 16-20 років, спрямована на гармонійний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток.
Окрім навчання в УАЛ, Молчанов розвивав скаутський рух у Маріуполі, де хотів залишитися після закінчення програми. Водночас упродовж півріччя перед повномасштабним вторгненням присвячував час військовим вишколам. На початку 2022 року попереджав маму про небезпеку війни…
Про те, що 19-річний Сергій ще 27 лютого поїхав на оборону Києва, мати Ірина довідалася 8 березня. Рідні Сергія знали, що він готувався до служби, проте вмовляли не йти до війська. Відсиджуватися в тилу – хлопець просто не зміг…
Після відкритого російського вторгнення в травні 2022 року зголосився добровольцем до війська. Був сержантом 2 стрілецького батальйону 67-ої окремої Механізованої бригади Збройних сил України. Оператор дронів. Сергій був учасником боїв на Бахмутському напрямку, де 7 березня 2023 року отримав контузію, після нетривалого лікування повернувся на фронт.
З командиром своєї роти на позивний “Вій” Сергій познайомився на злагодженні другого стрілецького батальйону ім. Тараса “Хаммера” Бобанича 67 ОМБр наприкінці весни 2022 року. “Після навчань, потрапивши у групу розвідки, боєць з побратимами зайнялися дронами, та на перших бойових завданнях “Пельмень” (позивний Сергія) уже літав”, – згадує командир “Вій”.
“На війні доводиться придумувати якомога хитріші способи знищення ворога. “Пельменю” це вдавалося дуже добре: був справжнім розвідником, мав нереальну кількість ініціативи, розв’язував багато технологічно складних питань. Коли хотіли відпрацювати серйозну роботу, то зверталися передовсім до нього і кликали на найбільш небезпечні завдання”, – ділиться спогадами командир.
Побратими з батальйону згадують “Пельменя” як надзвичайно доброзичливу та веселу людину, він воював не заради статусів чи нагород. Просто не хотів жити на окупованій території, усвідомлюючи, що триває справжня національно-визвольна боротьба.
Сергій був “душею” підрозділу, розрядкою та енергією. Зі своєю майбутньою дружиною Катериною (дівчина родом з Тернополя) він познайомився вже будучи у війську, а через місяць листування в соцмережах запропонував зустрічатися.
“У той день була страшна злива, просто страшнюча, і Сергій, увесь мокрий, приніс з собою букет квітів… Пам’ятаю, я тоді хворіла, мала температуру десь 40, і дуже переживала. На другий день він пропав десь. Приніс ліки, вазон – червоне каланхое, та браслет, тоненький браслетик зі сріблястими бусинками, досі ношу”, – пригадує Катерина Молчанова.
Пара розписалася у Тернополі у червні 2022 року, а відгуляти весілля планували після завершення війни…
“Раніше мріяв про армію, уявляв як це круто, війна та все таке… Зараз мрії зовсім інші, зараз мрію про живих хлопців… Боже, якщо ти мене чуєш, у пеклі ми вже побували, прийми нас у рай”, – писав Сергій.
Спогади друзів після страшної новини про загибель Сергія переповнені болем і відчаєм, розумінням ЦІНИ втрати та водночас глибокої вдячності за ЧИН:
“Пельмень!!! Сергій Молчанов. Чоловік – залізобетон. Ти був світлом для світу, про тебе можна знімати фільми, чи книги писати. Багатьох кацапів ти відправив у пекло. Попри молодий вік ти дав фору багатьом “дорослим дядькам”, які під теплою спідницею вирішили, що їх це не стосується. Ти зробив все і навіть більше, ти віддав всього себе національно-визвольній боротьбі, за націю ти і загинув. Загинув як воїн, у бою, перед цим нищивши орків. Пишаюся, що знав тебе, друже”.
Назар Сарабун, побратим
“Є такий звичай: якщо помирає герой-воїн, ми на снарядах пишемо його ім’я. Цей снаряд, у будь-якому випадку, долетить до цілі. Ми помстимося”.
Андрій, брат Сергія Молчанова
“Адже Тобі лише 21. Нині – назавжди завжди читала Тебе і дивувалась: звідки в Тобі – стільки мудрості і скільки любові, і стільки бажання – дарувати себе Всьому Світу. Але Ти дарував себе всього, до краплиночки, І нічого не просив для себе взамін. Наш хлопчик, наш Світлий Воїн, наш Захисник, якому Україна була – ПОНАД усе”.
Олена Шержукова
“Ми познайомилися на Таборі Активних Громадян. Юний, амбітний, сповнений життя. Я памʼятаю, як він прийшов на презентацію нашого фільму “Ми Є” (хоча він бачив його) десь у перерві між потягами, тому що інакше не міг, тому що хотів підтримати і побачитися… Сергій завжди був про справжність, людяність і любов до життя. Та понад усе він любив Україну… Клята війна… Надвисока ціна”.
Аліна Познанська
“Людина із неймовірною мужністю, почуттям справедливості, жагою до життя, важливих змін. Справжній патріот, Воїн, Герой. Ти той, який творив майбутнє. Пишалась тобою від знайомства у 2019 році, коли ти брав участь у Тренінгу Active Citizens Ukraine від British Council у НТУ ХПІ. Ти був наймотивованішим та наймолодшим серед учасників із величезною жагою до нових знань, вмінь та можливостей, юнак із неймовірним потоком ідей. Від початку війни ти встав до лав ЗСУ, твоєї мужності і позитиву вистачило б на вічність…”
Надія Веселова
