Понад дев’яносто років тому, з 14 по 20 серпня 1933 року, в рамках Світової Виставки Поступу Прогресу вершилося грандіозне відзначення Українського Тижня. А 1952 року мер Чикаго Мартін Кеннелі видав офіційну прокламацію, вперше проголосивши 24 серпня “Українським днем” у Місті Вітрів.
Галина Парасюк, кандидат історичних наук,
архівіст Українського Національного Музею в Чикаго
Серпень традиційно є місяцем України в Чикаго. Мерія міста офіційно оголосила серпень 2024 року “Місяцем України” як знак солідарності з нашою державою. 1 серпня 2024 року в середмісті Чикаго відбулася офіційна церемонія підняття Державного Прапора України за участі представників влади, дипломатів, духовенства, представників українських організацій та громади. Вибір саме цього місяця є символічним, адже у серпні 1933 року в місті відбувся “Український тиждень” на Світовій виставці, а 24 серпня 1952 року влада вперше проголосила “Українським днем”.
Понад дев’яносто років тому, з 14 по 20 серпня 1933 року, в рамках Світової Виставки Поступу Прогресу відбувалося грандіозне відзначення Українського Тижня. У цей час Світова Виставка стала місцем, де кожна нація мала змогу продемонструвати свою культуру. Українські іммігранти, представники великої нації, що була поневолена іншими народами і чия територія була роздерта між імперіями, сприймали із величезним захопленням підняття нашого національного прапора разом із усіма вільними державами.
“Мій взір спиняється на жовто-блакитних прапорах, що хиталися від вітру і повівали з будинку, де виднів напис UKRAINE. Як радісно билося моє серце! За хвилину стою перед Українською Святинею, яку вспів збудувати тут на чужині наш бідний і поки що недержавний наш нарід. Це гординя наша перед цілим культурним світом. Входжу до середини, на стінах пишаються чотири герби: Галичини, Великої України, Волині і Буковини”, – писала очевидиця Анастасія Кочан у газеті “Свобода”.
Організацією Українського тижня займався спеціальний комітет, очолюваний відомим танцюристом Василем Авраменком. Знаний на той час учитель українського танцю відкривав спеціальну школу українського танцю для всіх, хто бажав долучитися до відзначення Українського тижня. В газетних закликах В. Авраменка домінувало гасло “Напівдарма й даром!” Отож, брати уроки у славетного танцюриста можна було безкоштовно. Авраменкові заклики до своїх учнів в Америці і Канаді приїхати до Чикаго на Український тиждень друкували українські газети: рекомендувалося подбати про однакові українські строї, щоб танцювальний гурт у своїй масі виглядав як один колектив. Чоловікам-танцюристам пропонували мати власні шаблі, бо на всіх не вистачало реквізиту.
Широкий розголос в українській пресі по усіх штатах Америки і Канади про відзначення Українського Тижня надав цій події широкого резонансу. До Чикаго потягнулися гості. З Нью-Йорка, через Гемтремек (українська околиця в Детройті) до Чикаго прямував спеціальний потяг, щоб охочим відвідати Світову Виставку Поступу було комфортно добиратися. Діяв комітет з влаштування українців у спеціально облаштовані помешкання в українських домовласників. Українські газети широко рекламували програму Українського Тижня:
Понеділок, 14 серпня – урочисте відкриття Тижня.
Вівторок, 15 серпня – Український жіночий з’їзд.
Середа, 16 серпня – З’їзд Української молоді. Вибір “Міс Україна”.
Четвер, 17 серпня – Концерт для американської публіки в Hall of Science Court. По завершенню – урочиста хода до Українського Павільйону.
П’ятниця, 18 серпня – З’їзд українських танцюристів і українських професійних діячів.
Субота, 19 серпня – Український День, великий концерт у концертному залі Колізей.
Під час національного тижня, українці сповна скористалися можливістю показати багатство національної культури, насамперед через красу Українського Павільйону та його виставок, національну пісню й танок.
Однією із найгучніших подій став конкурс “Міс Україна”, що відбувся в Українському Павільйоні 16 серпня. Як проходив вибір найгарнішої українки? З архівних документів: “Вибір препроваджується в той спосіб, що кожна місцевість обирала свою репрезентку. Обрані дівчата прибули на день 16 серпня до Чикаго і зголосилися до Виставової Корпорації. Кожна претендентка у національнім строї мала жовту ленту з виписаними на ній синіми буквами імени місцевості, яку репрезентує”. До складу журі входили почесні представники, очолювані художником Олександром Архипенком. Очевидці дійства згадували: “Український Павільйон, як той улей, а в нім густо-густо не пчілок, а наших гарних дівчат…Справді, є над чим віяти тому синьо-жовтому прапорові, що має-має з височини щогол”.
Американські репортери писали, що то був “Український вечір і навіть Лейк Мічиган здавався Чорним морем”. Королевою краси обрали 18-річну Марію Любас з Чикаго. Олександр Архипенко заявив про намір намалювати портрет красуні. Надалі “Міс Україна” представляла Україну на святі Доброї Волі, що відбувався в Японському Павільйоні. Марія Любас виголосила вітальну промову до народів світу. Чиказькі газети розмістили фотографію юної переможниці конкурсу краси в національному вбранні.
“Лаври нашої Марусі звертають увагу і своїх, і чужих”, – писали українські газети.
Кульмінацією стало проведення Українського Дня 19 серпня. За покликом Василя Авраменка до Чикаго на Зʼїзд танцюристів злетілося вісімсот чоловік. Урочиста хода в українських строях вздовж озера Мічиган справила враження на глядачів. Український день проведено в одному із найбільших залів міста, Колізеї, що розташований за адресою 1513 South Wabash Avenue і вміщав 20 тисяч глядачів.
Величний концерт складався із чотирьох актів. Відкриття відбувалося за участю президента Світової виставки Фелікса Страйкменса і голови Українського виставкового комітету Мирослава Сіменовича. Вітальний марш виконував духовий оркестр із 95 музикантів під керівництвом Івана Барабаша. Відбулася церемонія підняття національного прапора України.
Перший акт підхопили Авраменкові танцюристи: “Козачок”, весільний танок-дійство “Журавлі”, сольний танець “Молодий запорожець” та гопак. Другу частину академічними композиціями відкривав український хор під орудою Юрія Бенецького, колишнього співака в капелі Олександра Кошиця. Кантата “Святий Юрій”, різдвяні мелодії, коломийки зачарували слухачів. Підхопили тріумф української мелодії оркестранти Івана Барабаша “Січовим маршем”. Хор Бенецького заспівав українських народних пісень в обробці видатних композиторів М. Лисенка, М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця – “На вулиці скрипка грає”, “Гей, на горі там женці жнуть”, “Коза” (“Bagpipe”) та інших.
Третя частина мала назву “Верховина” і була присвячена українським Карпатам: танцюристи виконували коломийки, танці “Гонивітер”, “Гуцулочка”, публіка оваціями вітала “Верховинці” та “Аркан”. У завершальній частині концерту глядачів захопив вир українського фольклору: танці “Метелиця”, “Подільський козачок”, “Чумак зі степу”, “Гречаники”, “Кучугура”, а також танок запорожців з шаблями – такого розмаїття годі було уявити.
Грандіозний концерт завершився гопаком у виконанні Василя Авраменка. Українські газети писали: “Золотими дорогами можна назвати українські танки, що їх вміло на сцену виводив Авраменко: по цих дорогах то йно богам з Олімпу ходити, богам! Дороги живі, різнобарвні, а як весна приманчиві. Танок д. Авраменка дуже складний, ні одної помилки в темпі, танок клясичний і бравурний. Перший раз його так вміло віддав д. Авраменко. Таких танків би більше. Танцюристів було на сцені до 300…”.
В Український День на одній сцені зійшлися без перебільшення геніальні майстри: Василь Авраменко, Юрій Бенецький та Іван Барабаш.
Кожна постать – легенда!
На завершення концерту виконали національний гімн України “Ще не вмерла Україна”.
Глядачі були настільки захоплені дійством, що із гордістю заявляли: “Мусимо робити такі Українські свята у кожному місті – в Нью-Йорка, Детройті, Філадельфії, щоб усі знали скільки нас, українців, є у цьому світі”!
Світова Виставка Поступу Прогресу в Чикаго 1933 року була однією із найбільш масштабних, вражала своїм розмахом і демонструвала всі передові технології: на церемонії відкриття світло запалювалося від променя зірки Арктур; павільйони розповідали про історію Чикаго, пропонували прогулятися вулицею Парижа, або ж потрапити в джунглі зі справжніми хижаками; у небі кружляв спеціально споруджений дирижабль “Граф Цепелін”, на шоу виступали зірка Джуді Гарленд та музикант Хел Перл, прозваний королем органу. І в цьому грандіозному видовищі українці представили себе на найвищому рівні!
Український День у Чикаго 1933 року став яскравим свідченням того, як українська громада, навіть далеко від Батьківщини, зуміла зберегти свою ідентичність, представити світові красу своєї культури та заявити про присутність України на міжнародній арені. Через понад дев’яносто років ця традиція продовжується – Український День залишається символом єдності, гордості за українську спадщину та незламного зв’язку поколінь українців Америки.
24 серпня 1952 року мер Чикаго Мартін Кеннелі видав офіційну прокламацію, вперше проголосивши цей день “Українським днем” у Місті Вітрів. Цей історичний крок став демонстрацією підтримки української громади та її культури в часи, коли вона була заборонена на окупованій радянською владою Батьківщині.
Ця подія започаткувала традицію, яка згодом перетворилася на масштабні святкування, що нині збігаються з Днем Незалежності України.
Український Конгресовий Комітет Америки, відділ Іллінойс, у партнерстві з Генеральним консульством України в Чикаго та іншими громадськими організаціями запрошує українську громаду на урочисту церемонію підняття прапора України до Дня Незалежності, яка відбудеться о 12 годині дня на Дейлі Плазі Чикаго.
Урочиста хода української делегації по головній площі Світової Виставки Поступу Прогресу в Чикаго 1933 р.
