БEZ ОБМЕЖЕНЬ – український гурт, який б’є рекорди переглядів у YouTube та володіє унікальним досвідом – збирати повні концертні зали за два тижні. Його фронтмен Сергій  Танчинець співає про любов так, що навіть у черствого старого рокера може прокотитися по щоці скупа сльоза. На кожному концерті з хлопцями на сцені – український прапор, і обов’язково лунає пісня, присвячена захисникам України на Сході.

Незабаром у Північній Америці відбудеться серія концертів цих драйвових і чуттєвих рок-романтиків. Виступи організовує агенція EVENT UA.

Журнал Ukrainian Peоple не оминув нагоди познайомити вас ближче з творчістю цього гурту та з поглядами, планами і мріями його лідера Сергія Танчинця.

– Сергію, вітаю! Нью-Йорк та Чикаго вже збираються на ваші концерти, розкажіть, чого чекати від виступу, чим будете підкорювати американську публіку?

– Ми взагалі вперше їдемо в США, тому, безперечно, для знайомства  зіграємо кращі пісні за всю історію – з чотирьох альбомів. І, звісно, буде новий альбом, презентація якого вже незабаром, 25 серпня – за назвою “Мільярди”.

Це буде така насправді зустріч однодумців, які люблять українську музику, які відчувають її серцем і душею, і яким хочеться почути пісні, написані серцем.

– Думаю, їм це вдасться на 200 відсотків. Кажуть, що українці за кордоном стають більш патріотичними і не соромляться вголос заявляти про свою любов до України.  Ви спостерігали таке?

– Ми грали одного разу в Лондоні, і там ці припущення абсолютно підтвердилися. За кордоном люди сумують за батьківщиною, і хоча спостерігають за подіями, які відбуваються в Україні, але  сильно і активно впливати на ці події не можуть. Зате можуть  дистанційно: збирати кошти для атовців, для поранених, надсилати якісь посилки тощо. Проте, брати пряму участь в подіях в Україні, безпосередньо впливати на рішення якихось політиків – нi. Як-от зараз: відбуваються постійні виходи на Майдан, вимоги щодо певних рішень, до яких не мають нагоди долучитися ті, хто за кордоном. Тоді вони приходять на концерт і проявляють себе там.

Мені здається, що якби я був за кордоном, теж, мабуть відчував би такі трошки збільшені почуття. Тож в Лондоні я це відчув. Люди прийшли з національною символікою, її було дуже багато, демонстрували свою відданість Україні і приналежність та причетність до українського. Маю надію що те ж саме буде відбуватися в США.

– Безумовно. Повертаючись до України – ви родом iз Закарпаття і, можливо, краще обізнані в ситуації: зараз багато говорять, що люди там більше тяжіють до Європи і сусідніх країн. Я б не назвала це сепаратизмом, швидше – такою собі космополітичністю, особливістю людей з цього краю. Що можете сказати про це?

– Я вже 12 років не живу в Закарпатті, і за ці роки мій світогляд дуже змінився. Подивився на Закарпаття, поведінку і почуття закарпатців  трошки з іншого боку. Якась така невелика відірваність присутня, тому що  є природою створений бар’єр між Закарпаттям і великою Україною (у вигляді гір).  Вони і фізично відділяють Закарпаття, і навіть морально. На мій погляд, це ще й тому, що Україною цей край став відносно недавно – в 40-х роках ХХ століття. До того  був Угорщиною, Словаччиною, я не знаю, можливо, й Польщею та Румунією. І люди в Закарпатті звикли до того, що постійно змінюються влада. З періодичністю 20-30-50  років пересувають кордони. А людям жити треба, вони не можуть “кудись подітися”, бо живуть на своїй землі, а довкола них відбуваються такі геополітичні процеси.

Мені здається, що через це люди “зачерствіли” щодо патріотичних прояві. Ще й тому, що надзвичайно змішане національне походження. “Аборигени” там живуть – то українські русини, багато угорців, румунів, словаків. Багато росіян, тому що це була крайня точка Радянського Союзу, і до 91-го року там чимало військових завжди було. Це справді мультинаціональний регіон, і трошки поведінка відрізняється. Але всі ці розмови про спротив і так далі, вони розвиваються завдяки тому, що їх підживлює Росія і російська дипломатія. Ще з 90-х років тамтешній комуніст Черномирдін бував у Закарпатті постійно, приїздив частіше, ніж в якусь свою Кострому, напевне. Він там мало не прописувався, і підживлював антиукраїнські настрої в Закарпатті. Тому там якась, все ж таки, є невелика група людей, яка, по-закарпатськи кажучи, “баламутить воду”.

Але спецслужби працювали і працюють, весь час робота велася, тому нічого настільки страшного, як відбувається на Донбасі, не сталося. Думаю, що й не станеться.

– Ваша творчість, на противагу цим силам, стала об’єднуючим фактором. Тексти ваших пісень хоча й дуже змістовні, але й на диво легко запам’ятовуються, практично, з першого разу. Як вдалося ось таке “пряме попадання” до серця слухача?

– Тому що нічого нема вигаданого. Ви ж знаєте, що коли, наприклад говориш неправду, вона  тобою легко забувається. Коли ж навпаки – будеш пам’ятати правду завжди. Ви знаєте це по собі, ми всі переживали це. Я люблю, звісно, підбирати якісь красиві словосполучення, до прикладу: “я в спеку змерз”, мені подобаються вивороти словесні. А сенс пісні простий насправді, там описується все те, що ми з вами вже переживали, а молодь буде переживати в майбутньому. Це все, що нас оточує, це наше життя. І нічого вигаданого нема, все абсолютно логічно. Я намагаюся писати від серця, тобто правду.

– У вас у репертуарі більше романтичних пісень, але знаю, що ви часто виступали на Донбасі — перед воїнами-захисниками. Яку музику сприймають там? Їм більш цікава якась воєнна тематика, чи навпаки — хочеться лірики та романтики?

– Безперечно, їм хочеться “домашності”. Звісно, одну-дві пісні можна заспівати, яка пов’язана з подіями в країні, чи на соціальну тематику – “Най би вже весна” або “Країна” чи “Мамині слова”. Але, як і кожній людині, що перебуває не вдома і сумує за рідними, за дружиною з діточками, за батьками, їм хочеться чогось такого, що асоціюється з домівкою. I чогось такого, що вони слухали, коли були вдома. Тому воїни люблять наші ліричні пісні. Головне, коли їдеш на Схід, бути там вчасно. Бувають ситуації, коли артисти  та цивільні люди там непотрібні – якщо йдуть бойові дії і не можна відволікатися від військового завдання. Тому ми виважено приймаємо рішення про поїздки на фронт, працюємо з перевіреними волонтерами, які орієнтують за ситуацією – чи потрібні ми там, чи ні.

– Існує багато стереотипів у сприйнятті України – від нещасної босоногої замордованої дівчини до червонощокого “кума” в шароварах. Є ще символи – козацтво, футбол, Тарас Шевченко…  Якою б ви хотіли, щоб Україну бачили і сприймали у світі?

– Мені хочеться, щоб нашу країну сприймали як серйозну, заможну, сильну державу. І якщо вона зараз на міжнародній арені ще не є такою, то за останні 5 років було зроблено попереднім президентом, урядом, Верховною Радою все для того, щоб Україна виглядала сильною і не схибила з цього шляху. Я маю надію, що сьогоднішній президент також не відвернеться від ідеї інтеграції в ЄС та НАТО, і ми будемо продовжувати той рух, що розпочався після 2014 року. І врешті-решт, Україна переможе, і стане державою – козаком на коні з шаблею в руках. Тому що мені наша країна здається саме такою, але це – в майбутньому. Ми на правильному шляху – були, і поки-що залишаємося, тому всім нам – сил. Бо з нами правда, з нами Бог.

– У вас є можливість передати вітання українській громаді США. Чого б ви їй побажали?

– Любі наші українці, ми з вами незнайомі поки що, але нам не терпиться познайомитися! Їдемо до вас з величезним задоволенням, з бажанням  побачитися, провести прекрасний вечір разом. Навіть не один – у нас буде в США цілих 5 виступів. Приходьте обов’язково, з впевненістю можу сказати, що ви цього концерту не забудете ніколи!

Довідка:

БЕZ ОБМЕЖЕНЬ – романтичний український рок-гурт, який розпочав свою діяльність у закарпатському місті Мукачево в 1999-му році. З того часу  випустили 4 студійних альбоми: “Underground”, “#DИХАЮТОБОЮ”, “5 хвилин” та “Буду з тобою!”. З презентацією останнього гурт проїхав тур понад сотнею міст України.

Найближчим часом очікується реліз альбому “Мільярди”.

Гурт БЕZ ОБМЕЖЕНЬ – один з небагатьох українських альтернативних гуртів, які збирають мільйонні перегляди на YouTube, адже їхнi кліпи останніх років давно перетнули позначку в 1 мільйон переглядів.

Склад гурту сьогодні:

Олександр Адаменко – бас-гітара;

Олексій Бережний – ударні;

Андрій Радько – гітара;

Ігор Рибар – гітара;

Сергій Танчинець – фронтмен.

Нагадуємо, що в Чикаго концерт гурту “Беz Обмежень” відбудеться в п’ятницю, 20 вересня 2019 р., в приміщенні нічного клубу “In Paris” за адресою:

3315 Milwaukee Ave, Northbrook, Illinois 60062. Квитки на сайті: eventua.ticketleap.com