Юрій Журавель: “Треба готуватись до наступного революційного кроку і виховувати нове покоління справжніх українців”

“Додай драйву!” – сказав цей добродій перед другим туром президентських виборів і намалював Петра Порошенка з “ірокезом” та сережкою у вусі. Чому добродій? Тому що Юрій Журавель відповідає цьому визначенню щонайкраще. Ви впевнитесь у цьому, прочитавши це інтерв’ю. Недаремно ж Юрій Григорович навіть групу у Facebook назвав “Добродії”, а в ній уже, між іншим, понад 5 тисяч користувачів, спраглих адекватного контенту.

Без Юрія Журавля важко уявити сьогодення в патріотичних українських колах. Його творчість тiсно переплетена з історією, ідеологією та тверезим баченням того, якими мають бути Україна та українець. При цьому, він не повчає, а доброзичливо ділиться. Найпопулярніші його проекти: “Знай наших!” – календарі з намальованими власноруч портретами видатних українців, “КарикаДурка” – книга шаржів та карикатур, які з’являються у контексті подій, що відбуваються в Україні, а також різноманітну сувенірну продукцію з героями малюнків. Він робить зі своїми героями мультики та популяризує історичних персонажів серед дітей. І звісно ж, головна іпостась Юрія Журавля – музикант, фронтмен гурту “OT VINTA”, який вміє запалювати і не дає погаснути. Його музика – це суміш драйву, гарного смаку, веселих приспівів та щемких куплетів, у які треба вміти вслухатися.

Журнал Ukrainian People радий поділитися з читачами ексклюзивним інтерв’ю з митцем.

– Ваш проект “Знай наших” – це унікальне явище, адже синтезує історію та мистецтво. Розкажіть, як ви створюєте альбоми та календарі з визначними постатями України?

– Все почалося з великого бажання відвернути увагу суспільства України від радянських заскорублих “празників” і російськомовного контенту в соціальних мережах та літературі. Продовжуючи Майданівську боротьбу карикатурами, я паралельно почав малювати портрети українських визначних особистостей. Ми знаходили їхнi “золоті” фрази-цитати і до визначної дати, або до дня народження викладали у соцмережах листівки патріотичного спрямування. Згодом їх зібралося стільки, що виникла ідея скомпонувати портрети у настінний календар. Кожна місяцева сторінка вміщувала по 9 портретів великих українців з їхнiми відомими висловлюваннями.

– Хто купує такі календарі і яким накладом вони виходять?

– Перший тираж у 2017 році був всього 3 тисячі примірників і розійшовся миттєво. У 2018-у ми вирішили піти на сміливий експеримент – друкувати на крафтовому папері двома фарбами за старими технологіями. Результат був вражаючим – малюнки ожили. Ризикнули надрукувати 5 тисяч. Перша тисяча за 4 дні розійшлася на Форумі Видавців у Львові. Друга була придбана українською діаспорою США, Канади, Великої Британії, Австрії, Польщі, Ізраїлю, Німеччини та Італії. Згодом наші календарі “розселилися” територією всієї України. Приємно було їх бачити в бліндажах воїнів ЗСУ і добровольців, у кабінетах генералів та політиків, у школах, бібліотеках та підприємствах. Неочікувану популярність календарі “ЗНАЙ НАШИХ” здобули в Харківській, Донецькій, Луганській, Миколаївській і Одеській областях. Шкода, що їх досі немає в Криму.

– Ваші малюнки та карикатури з’являються як реакція на якісь події в країні. Нещодавно ви опублікували портрет генерала ЗСУ Сергія Кривоноса, якому загрожувало звільнення з посади заступника секретаря РНБО. Що саме змусило вас відреагувати створенням портрета, чим вас зачепила ця ситуація?

– Я бачив виступ Сергія Кривоноса на День Визволення Краматорська. Він вийшов на сцену саме перед нашим виступом, і я добре бачив заплакані очі вдячних матерів. А коли ми вже розпочали концерт, жінки підходили, вклонялися і навіть цілували йому руки. Я просто не міг спокійно спостерігати, як нова бездарна влада усуває від керування таких людей.

– Набула поширення історія з картиною розстрілу Миколи Куліша та Леся Курбаса (вашого авторства). У відповідь на яку користувачі Facebook почали доводити, що розстрілів українців однією кулею на двох не було. Ви якось відреагували на це? Взагалі, чим варто керуватися художнику, змальовуючи історичні події – художнім осмисленням чи науково доведеними фактами?

– Під самим малюнком було багато критики вiд так званих “профі”. Виникло відчуття, що вони були не тільки свідками, але й учасниками тих подій. Вони писали, що револьвер не пробиває дві голови наскрізь, що в руках енкаведиста мав би бути, щонайменше, маузер. Мені, врешті-решт, стало гидко слідкувати за такими коментарями, і з якогось моменту я взагалі перестав на них реагувати. Можливо, ця смерть виглядала зовсім інакше. В правдивій історичній смерті мало романтики. А я – художник. Я ставлю себе на місце героя. Стати звичайним черговим трупом з простреленою потилицею і мокрими штанами – не по-курбасівськи. Не вірю.

– За час зміни влади в Україні ви чiтко окреслили свою політичну позицію: за Петра Порошенка. Виступали на його підтримку під час кампанії. Коли вирішили обрати саме цю позицію? Адже впродовж 2014-2018 років на адресу тогочасної влади лунало багато критики, від вас в тому числі. Занадто віддані прихильники Петра Порошенка досі згадують вам карикатуру: ПП стримує солдата, який рветься у бій…

– Президент – це лише виборна посада. Я критикував Порошенка весь час його каденції, відчуваючи, що він бачить мою роботу. Я ніколи не був і не є порохоботом. Ми повинні адекватно критикувати владу за помилки і хвалити за гiдні вчинки. У передвиборчій кампанії я вирішив допомогти ЛЮДИНІ, а не президенту. Якось під моїм малюнком “Додай драйву!”, де я намалював Порошенка з панківським “ірокезом” і гітарою, побачив коментар самого Петра Олексійовича – “Дякую друже! Драйву додав!”. Через кiлька днів мене і гурт “OT VINTA” запросив передвиборчий штаб ПП грати перед стадіоном. З того часу ми поїздили по Українi на парламентських виборах. Родина Порошенків є нашими постійними клієнтами – і якщо йдеться про книжки, і про календарі, і про футболки.

– Як розвивається музична сторона вашої творчості – гурт “OT VINTA”? Чи гастролюєте, працюєте над альбомом чи кліпом? Наскільки сприятливим є український ринок для патріотичної та націоналістичної музики?
– Ми миттєво зникли з медіапростору України. Так вже було за часів Януковича. Але робота продовжується. Завершена праця над пісеньками і саундтреками до мультфільму “Король Плаксій і Лоскотон”. Зараз продовжуємо з кліпами до пісень “Рівне! Тобі нема рівних” і “Балада про сіль”. Пишуться нові пісеньки. Працюємо над музикою до лялькової вистави “Ріпка”.

Ми, як лакмусовий папірець, відчуваємо ситуацію в країні. Стало менше великих замовлень, але зали на клубних концертах перевантажені.

– Ви зняли серію мультфільмів про українських героїв. Чи вдається їх поширювати в школах та садочках, чи вони мають радше фестивальний формат?

– Я з великим задоволенням спілкуюсь з дитячою аудиторією. Коли знаходимо час, завжди відвідуємо школи та ліцеї України. Плануємо великий тур до шкіл-переможниць конкурсів “ЗНАЙ НАШИХ” з мультфільмами, мобільним додатком, книгами, календарями і розмальовками.

– Після Революції Гідності минуло 5 років. Все частіше говориться про реванш, а на тлі цього постійно стаються прикрі випадки – зневаги до ветеранів, проросійських висловлювань вчителів у школах та вишах, вандалізму на могилах героїв. Що робити в таких умовах патріотичній меншості?

– Відстояти якийсь термін на Революції Гідності і вигнати гівнюків з країни – це лише початок справи. Треба працювати щодня. Щодня чистити спільне господарство від шкідників і плекати новий культурний урожай. Зараз зчиняти ґвалт трохи запізно. Треба готуватись до наступного революційного кроку і готувати нове покоління справжніх українців. Часу чекати немає. Ворог хазяйнує на нашій землі.

– Багато говорять про те, що може повторитися історія сторічної давнини, коли Україна втратила державність через недолугість керівництва. Зараз інший час, маємо комунікацію та набір міжнародних інституцій. На вашу думку, можна запобігти повторенню цього сценарію?

– Ми повторюємо помилки сторічної давнини. Знову сучасні Винниченки скидають Гетьманат і віддають Україну на знищення більшовикам. Тому я працюю без упину, малюю, пишу, співаю, кричу. Повний набір міжнародних інституцій і всі надсучасні засоби комунікації має і наш ворог. Це означає, що нам варто приготуватися до найважчої і найжорстокішої війни.