Колись один з найбагатших та найвпливовіших олігархів України Ігор Коломойський за рік втратив левову частку своїх активів та опинився в слідчому ізоляторі СБУ. Як так сталося?
Першим тривожним сигналом стануть запроваджені в березні 2021 року проти Коломойського та його найближчих родичів санкції США, а після початку великої війни по-справжньому серйозні проблеми у дніпровського бізнесмена почнуться і в Україні. Один за одним він втратить контроль над активами, які оцінюють на десятки мільярдів гривень.
У цьому переліку – найбільша видобувна компанія “Укрнафта”, друга за обсягом видобутку приватна газовидобувна компанія “Укрнафтобуріння”, Кременчуцький НПЗ, понад 500 АЗС та нафтобази. Через війну припинить роботу авіакомпанія МАУ, не найкращі часи настануть для хімічного та металургійного бізнесів олігарха, а один з найвпливовіших та найбільш рейтингових каналів “1+1” почне мовити лише в рамках єдиного телемарафону.
Завершиться все підозрою у вчиненні злочину за статтями про шахрайство та відмивання грошей і квитком до слідчого ізолятора СБУ.
У день арешту Коломойського в своєму вечірньому зверненні Володимир Зеленський скаже, що в країні більше не буде “як завжди” стосовно тих, хто грабував Україну і ставив себе вище за закон і будь-які правила. “Я дякую правоохоронцям за рішучість довести до кінця кожну із справ, які десятиліттями гальмувалися. Закон повинен працювати”, – наголосить президент.
У який момент відносини між президентом та олігархом пройшли точку неповернення? Представники Офісу президента в офіційних та неофіційних розмовах основною причиною погіршення стосунків між владою та Коломойським називають небажання останнього допомагати ЗСУ.
Менеджери олігарха називали таку інформацію помилковою, а сам бізнесмен до кінця війни вирішив не давати жодних коментарів. Коломойський не спілкувався з пресою і під час обрання запобіжного заходу в суботу.
6 вересня 2023 року суд розглядає скаргу захисту бізнесмена на рішення про утримання його під вартою через справу про шахрайство та відмивання коштів.
У чому підозрюють Коломойського: суть справи
У підозрі, яку 2 вересня Коломойський отримав від СБУ та БЕБ, ідеться про злочинний план, який бізнесмен начебто реалізував двома етапами.
Перший етап, описаний детективами в підозрі, стосується грудня 2013 року. Тоді олігарх, на думку правоохоронців, розробив злочинний план, кінцевою метою якого було заволодіння великою сумою коштів шахрайським шляхом.
Для його реалізації, за даними слідства, колишній мільярдер залучив кількох співробітників Приватбанку, прізвища яких слідство не змогло встановити.
У документі фігурують прізвища двох посадовців фінустанови: головного казначея Андрія Зорби та голови департаменту з касових операцій Вікторії Ладни. На думку слідчих, ці особи про плани бізнесмена не знали.
За твердженням детективів, на першому етапі Коломойський начебто імітував внесення до каси Приватбанку 949 млн грн, які насправді до банку не потрапили, але були зараховані на особистий рахунок олігарха. У такий спосіб він отримав можливість розпоряджатися безготівковими коштами.
Після цього Коломойський уклав договори поруки з Приватбанком та “імітовано погасив кредит контрольованої ним” компанії “Нафтохімік прикарпаття” перед банком” від свого імені. Таким чином, у нафтової компанії виник борг перед самим Коломойським.
Згодом кошти з компанії “Нафтохімік Прикарпаття” були переказані на рахунок Коломойського в іншій фінансовій установі – “Айбокс банку”. На цьому етапі оборудки Коломойський начебто заволодів 572 млн грн.
На другому етапі – у 2020-2021 роках – відбулася легалізація зазначених коштів, вважають слідчі.
За даними правоохоронців, зазначену суму Коломойський обміняв на євро та переказав на рахунки чотирьох компаній за оплату юридичних послуг. 25,5 млн євро отримали дві компанії з реєстрацією в США, по одній – у Великобританії та Швейцарії. “Таким чином було завершено другий етап злочинного плану Коломойського”, – заявляють детективи.
Що загрожує Коломойському, якщо правоохоронці доведуть цю справу до кінця? За згаданими статтями про шахрайство та відмивання коштів Коломойському світить позбавлення волі від 8 до 12 років.
Захоплива історія про те, як Коломойський та Боголюбов крали гроші з Приватбанку (за версією американських прокурорів)
Орест Зог
Ми прочитали позов про конфіскацію нерухомості екс-власників ПриватБанку у США і можемо зробити висновок: якби українські журналісти вміли будувати розповідь так, як це роблять американські прокурори, то наше суспільство знало б значно більше про те, чому Приватбанк у 2016 році довелося рятувати через націоналізацію. Далі – витяги з тексту позову. Номери на початку збігаються з нумерацією параграфів в оригіналі.
16.Більш ніж десять років Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов використовували свій контроль над Приватбанком, щоб вкрасти мільярди доларів з коштів, що там знаходилися. Масштаб шахрайства був таким, що НБУ був змушений рятувати банк за допомогою вливання туди 5.5 мільярдів доларів, щоб запобігти економічній кризі для всієї країни.
17.Основна ідея була проста: Коломойський та Боголюбов робили запити на кредити Приватбанку, і ці запити завжди виконувалися (з огляду на те, що банк був у їхній власності та під їхнім повним контролем). Вони рідко коли повертали кредитні кошти в банк – хіба що за допомогою нових кредитів.
18.Механізм цієї схеми був складним. Коломойський та Боголюбов використовували значну кількість компаній, якими вони володіли або які контролювали, для того, щоб отримувати кредити від Приватбанку. Спеціальний підрозділ всередині банку забезпечував паперову роботу та проведення цих кредитів, неначе вони були законними. Окремий “кредитний комітет” у складі банку дозволяв видавати ці кредити (попри те, що їх призначення не відповідало дійсності). Отримані кредити розділялися на декілька сум або об’єднувалися, і потім переходили на рахунки великої мережі компаній, які зазвичай обслуговувала філія Приватбанку на Кіпрі. Це робили для того, щоб ретельно приховати природу коштів, джерело їх походження та власників. Загалом, гроші розсилали по всьому світу. Коли наставав час платити за кредитами, фактично під це брали нові кредити, або, в деяких випадках, відсотки за кредитами платили з доходів від інвестицій з уже виведених коштів.
Коломойський та Боголюбов вкрали мільярди доларів з Приватбанку
А. Коломойський та Боголюбов контролювали Приватбанк
Далі по тексту, з 22 по 32-й параграф, американські прокурори пояснюють, як за допомогою свого пакета акцій у ~90% Коломойський та Боголюбов повністю контролювали Приватбанк. Це відбувалося за допомогою контролю над зборами акціонерів та Спостережною радою. Також власники діяли за допомогою примушування працівників, вибору ними аудиторів та призначення на ключові менеджерські посади вірних до себе людей.
Зокрема зазначено, що правою рукою, або ж скарбником Коломойського, був неназваний у позові “Менеджер ІІ” – перший заступник голови наглядової ради та голова інвестиційного напрямку банку. Водночас відомо, що до 2016 року цю посаду займав Тимур Новіков. Інший ключовий неназваний “Менеджер І” керував спеціальним підрозділом всередині банку, який називався БОК (Бізнес-обслуговування клієнтів) та займався винятково справами Коломойського, Боголюбова та їхніх компаній.
- Коломойський та Боголюбов присвоїли кошти та обдурили банк
33.Незважаючи на те, що вони і так мали значне багатство, Коломойський та Боголюбов вигадали схему, як забрати собі кошти банку – забрати гроші, які довірили звичайні вкладники.
34.Для цього вони перетворили департамент банку з назвою “БОК”, або “Бізнес-обслуговування клієнтів”, яким керував “Менеджер І” для того, щоб працювати з рахунками, створеними для компаній власників банку.
- Коломойський та Боголюбов за допомогою “Менеджер І”, “Менеджер ІІ” та інших, змусили Приватбанк (завдяки діяльності “БОК”) видати мільярди доларів кредитів компаніям, які також належали власникам банку, або контрольованим ними через пов’язані сторони. До списку пов’язаних сторін входять, серед інших, такі підприємства: Запорізький феросплавний завод (“ЗФЗ”), Нікопольский завод феросплавів (“НЗФ”), Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат (“ОГЗК”), кожен з яких перебуває в їхній власності.
- Тільки в 2010 році один лише НЗФ отримав 126 мільйонів доларів кредитів (у тексті таблиця з переліком кредитів).
37. За той самий період ЗФЗ отримав 21 мільйонів доларів кредитів (приклади в тексті). - У 2010-2011 роках ОГЗК був прокредитований Приватом на суму у 90 мільйонів доларів (приклади в тексті).
- Коломойський та Боголюбов також причетні до того, що сотні мільйонів доларів кредитів було видано Приватбанком для компаній, які або не вели комерційної діяльності взагалі, або вели її суто номінально, та які існували виключно для того, щоб красти гроші з Приватбанку або їх відмивати.
- На момент націоналізації банку в 2016 році приблизно 97% всіх неповернених кредитів для компаній належали бізнесам, якими володіли або які контролювали Коломойський та Боголюбов.
41.На відміну від решти, 3% кредитів (справжніх запозичень), папери для таких бізнесів (хто та для яких цілей отримує кредит) були підготовлені працівниками “БОК” – згаданого вище спеціального департаменту банку.
- Заявки на такі кредити майже завжди були обманом. Найбільш яскравим зловживанням була задекларована мета кредитів. Часто заявка стверджувала, що кошти потрібні для того, щоб фінансувати поточні бізнесові операції. Натомість кошти надсилали куди б того не забажали Коломойський та Боголюбов, і часто їх використовували зовсім інші компанії для зовсім інших потреб. Водночас в угоді про кредити таке нецільове використання коштів було прямо заборонено.
- Наприклад, призначення кредиту No. 4Z1195D на 14 мільйонів 850 тисяч 500 доларів було для “фінансування поточних операцій” ЗФЗ (Запорізький феросплавний завод), що виробляє феросплави в Україні. Натомість значну частину кредиту було використано Pavanti Enterprises Limited (“Pavanti”), компанією Коломойського з рахунком у Приватбанку (Кіпр), щоб купити комерційну нерухомість у центрі Клівленда, штат Огайо.
Далі, в 44 параграфі прокурори надають ще декілька прикладів: 20 мільйонів доларів начебто “для перевезення руди” (для ЗФЗ – це з тексту незрозуміло – ред.) пішли на купівлю сталеварного заводу у Кентуккі; 12 мільйонів доларів “на фінансування поточної діяльності з виробництва феросплавів в Україні” пішли на купівлю бізнес-центру в Клівленді; частина з 60 мільйонів доларів “фінансування поточних операції з гуртової та роздрібної торгівлі” пішли на купівлю фабрики Motorola в Гарварді, Іллінойс.
- Подібні відмінності між метою кредитів та їх справжнім використанням є шахрайством – вони були шкідливими для банку і створювали для нього великі ризики. Вони порушували українське законодавство та внутрішні правила Приватбанку.
- Кредитні заявки також містять інші невідповідності. Загалом, у них часто йдеться про те, що кредити будуть сплачуватися за допомогою отриманих у результаті бізнес-діяльності доходів. Однак у багатьох випадках кредити сплачували за допомогою інших кредитів, які таким чином починали нове коло запозичень, і тому Приватбанк ніколи не міг повернути весь борг – він просто продовжував надавати нові кредити, щоб повернути старі, що зрештою призвело до більш, ніж 5 мільярдів доларів нестачі.
У параграфі №47 наведено приклад кредиту 4N09129D на 14 мільйонів доларів, за який розплатилися двома іншими, наступними кредитами.
Далі в параграфах №48-55, йдеться про те – з прикладами – що кредити, які під бізнес-активність брали певні фірми, насправді жодної активності не проводили, а були лише прокладками для переведення коштів. Знову йдеться про те, що для виплати старих кредитів Приватбанк кредитував заново. Також у цій частині позову зазначено, що гарантії за кредитами часто були фіктивними, повністю вигаданими.
Наприклад, по кредиту CY001I/4 на 20 мільйонів доларів для ТОВ “Вероні Аллойс” (власник Коломойський), ця фірма надала для гарантії повернення коштів інформацію про товар, який вона отримає за контрактом з іншою компанією Коломойського та Боголюбова, “Хейлфілд”. Контрактом було передбачено, що “Вероні” купить у “Хейлфілд” австралійської марганцевої руди на 122 мільйонів 500 тисяч доларів США і продасть її компанії “Ханглі”… – зайве казати, що це ще одна прокладка, підконтрольна Коломойському та Боголюбову. Як ви здогадалися, жодних купівель чи продажу австралійського марганцю не відбулося.
Часто заявки підприємств, пов’язаних із Коломойським і Боголюбовим, були у вигляді кредитних ліній, декларована мета яких теж не збігалася з тим, на що витрачали кошти. Ці кредитні лінії були своєрідними “чорними касами” для персонального використання власників банку: Коломойський і Боголюбов використовували їх для того, щоб у будь-який момент перевести кошти в США і використати як інвестицію, зовсім не пов’язану з метою кредиту.
Коли фірми цих двох осіб використовували нові кредити для сплати старих, вони приховували справжнє призначення, вчиняли шахрайство і ставили Приватбанк під загрозу.
Як подібне стало можливим?
Існування паралельного кредитного комітету для обраних
Коли екс-власникам Привату потрібні були кошти, вони зверталися щодо дозволу на кредити до спеціально створеного кредитного комітету, відмінного від звичайного.
- Коломойський і Боголюбов зверталися за дозволом на кредити до іншого, ніж звичайний, кредитного комітету. Це був “віддалений”, або електронний комітет, який розглядав заявки на кредити для пов’язаних компаній. Комітет не зустрічався персонально, щоб обговорити кредити; натомість усі зустрічі відбувалися онлайн через систему, що називалася PrivatDoc.
- Цей електронний комітет складався з працівників Привату, яких ніяк не залучали до процесу ухвалення рішень щодо справжніх кредитів. Такі працівники знали, що вся їхня роль – це “підписати” схвалення кредиту через електронний кабінет. Замість того, щоб проводити справжній розгляд, учасники цього електронного кредитного комітету просто натискали “згоден”, коли вони отримували запит на кредит від однієї з компаній Коломойського і Боголюбова. Отримати згоду на кредит було як “відкрити двері і зайти в офіс,” як стверджує один із працівників. Вони не проводили жодного аналізу або оцінки кредитів чи пов’язаних документів, як того вимагає політика банку; більше того, передбачалося, що вони цього робити не будуть.
У параграфі №59 наведено приклади багатомільйонних кредитів, для яких є внутрішні документи із зауваженнями, що для видачі кредитів необхідно підтвердити заставу, однак вони їх схвалив електронний комітет протягом дня без такого підтвердження.
- Такий подвійний підхід – один для компаній, якими володіли або тримали контроль Коломойський і Боголюбов, і другий для всіх інших – був очевидним щодо пакету супровідних документів для кожної угоди. Розслідування НБУ встановило, що для справжніх кредитах готувалися “товсті книги” документів, в яких вивчали застави для багатомільйонних позик, однак “пакунки” документів для кредитів, пов’язаних із Коломойським і Боголюбовим, могли бути всього на одну сторінку.
- Поводження Коломойського і Боголюбова з активами банку є розкраданням та переведенням коштів. Активи довірили банку звичайні вкладники та чесні бізнес-організації; Коломойський і Боголюбов витягнули їх, фактично використовуючи ПриватБанк як свою скарбничку, і не збиралися повертати ці кошти назад (насправді от що відбулося незадовго до націоналізації: кредити компаніям, якими володіли або які контролювали Коломойський і Боголюбов, були реструктуровані Приватбанком, тобто, їх повернення було відтерміноване ще майже на 10 років). Коломойський і Боголюбов використовували лояльних інсайдерів для того, щоб здійснити крадіжку з банку та його депозитів.
Далі у позові прокурори аналізують, які закони України могли порушити Коломойський і Боголюбов, і нараховують 8 статей Кримінального кодексу: від “Шахрайства” до “Зловживання владою або службовим становищем”. Гарна шпаргалка для генпрокурорки Ірини Венедиктової, якою та ніколи не скористається. У наступній частині позову прокурори Мін’юсту США показують, як виведені кошти відмивали та використовували для інвестицій у цій країні.
