10-річний ювілей The Hardkiss. Фронтвумен відомого українського гурту Юлія Саніна розповідає про найцінніше в творчості, секрети успіху, вплив музики на людські життя, а також про кохання, особисте життя та багато іншого

The HARDKISS – незалежний музичний гурт із Києва, створений у 2011 році. Музика гурту – це поєднання рок, поп та електронної музики. Авторство всіх пісень The HARDKISS належить його засновникам – Юлії Саніній та Валерію Бебко. The HARDKISS – це сукупність, здавалося би, зовні несумісних речей: важких аранжувань, глибокої лірики та соулового вокалу Юлії.

The HARDKISS – головний лауреат Національної музичної премії YUNA володар уже 11-ти статуеток. Третій рік поспіль The HARDKISS стає “Найкращим рок-гуртом” країни (YUNA) та “Альтернативою” (M1 Music Awards). За версією журналу “Новое время”, фронтвумен гурту Юлія Саніна входить до списку “100 найбільш успішних жінок України” та “35 найяскравіших представників вітчизняної культури, які досягли успіху до 35 років”.

– Юлю, ваш сингл “Журавлі”, який я вперше почула наприкінці 2018-го року, насправді “зачепив” мене. До Америки новини часом доходять повільніше, ніж в Україні, але через “Журавлі” я дізналася про “The HARDKISS”. І тоді подумала, що треба бути дуже духовною, “світлою” людиною, щоби створити таку пісню. А ще пізніше довідалась, що композиція збирає мільйони переглядів в YouTube. Сьогоднішнім виконавцям зрідка вдається намацати правильну стежку і створювати “справжню” музику, а як вам вдалося?

– Дякую, мені приємно це чути. Ми не женемося за трендами. Не аналізуємо занадто глибоко свою музику. Ми просто пишемо те, що приходить до нас. Іноді навіть здається, що звідкись ззовні. З такими піснями, як “Журавлі” – мені здається, що я просто проектор, який проектує людям думки. Рідко можу пояснити, звідки вони беруться. Звідки беруться тексти, звідки беруться мелодії. Напевно, це і є те натхнення, за яким женуться всі музиканти.

– Цього року ви святкуєте солідний ювілей – 10-річчя. Якщо коротко підсумувати пройдений шлях, то що для вас стало найціннішим у вашій творчості? Які результати насправді тішать і надихають

– Найціннішим я вважаю нашу музику. У нас не було такого швидкого приголомшливого успіху. Усіх своїх друзів-слухачів ми збирали по крупицях з року в рік, від синглу до синглу. До нас приєднувалися і приєднувалися люди. Це не було швидко, але я впевнена, що це надовго. Тому жодні нагороди, визнання, медіа… Ніщо не зрівняється з повними залами людей, які знають твої пісні.

– Часто, на якомусь відрізку свого життя, відомі співаки або музиканти вважають, що досягли абсолютних висот вокальності та музицизму. Вважаєте, що ви вже навчились усьому, чому варто було, й тепер лиш справа за новими альбомами? Чи, однак, потрібно ставити собі запитання, які вестимуть вас уперед?

– Музиканти-вокалісти мають постійно тренуватися. Голос – це інструмент, м’язова пам’ять, яка легко забувається. Тому кожен концерт, кожна репетиція – це і є тренування для голосу. Тут не може бути досконалості. Але я зараз більше працюю навіть не над вокальною подачею, а над змістом цього. Над авторством, щоби тексти ставали крутіше-краще-цікавіше. Над тим, що нового ми можемо додати у музичному плані. Водночас, не втративши слухачів, які люблять звичний The HARDKISS. Зараз для мене ці питання важливіші, аніж “Як я звучу?”.

– Чи буває, що ваш розум десь блукає, коли ви виконуєте одну з ваших улюблених композицій? Чи було у вас коли-небудь бачення себе, кимось іншим (комар чи пташка – жартую)? Чи відчували ви коли-небудь на концерті таке натхнення, що здавалось – душа відділяється від тіла і злітає до неба?

– Коли проведено багато ретельних репетицій і програма відточена до дрібниць, можу під час пісні думати про щось зовсім інше. Найчастіше я розглядаю людей у залі, думаю про них. Про те, що вони відчувають у цей момент. Як я можу посилити їхні емоції, ефект від виступу групи. Регулярно ловлю себе на цьому. Але “повертаюся на землю”, щоби проживати кожне слово пісні. Іноді, у пориві натхнення, з’являється відчуття, що голос ллється окремо, сам собою. Навіть, якщо ти замовк, він буде й далі литися. Схожі ефекти ми відчуваємо уві сні.

– Що отримуємо, коли змішуємо стадіон-рок з інді-роком? Мабуть, Фредді Мерк’юрі. Коли я дивилася біографічний фільм про групу Queen “Bohemian Rhapsody”, мене вразило те, як багатотисячний натовп дихав разом із Фредді в унісон, і, виглядало так, що мало не кожен був готовий вмерти за нього. Ви вже досягли неабиякого успіху й що таке слава знаєте не з чуток, то чи мрієте зараз про подібне світове визнання? Як думаєте, що для цього потрібно – везіння чи немилосердно важка праця?

– У наш час легко стати популярним. І дуже складно набувати визнання, яке було у Queen або The Beatles. З’явився інтернет, така кількість інформації та нової музики. Вирізнятися, стати найкращим серед цього розмаїття вкрай складно. Люди вже не фанатіють, як фанатіли раніше. Можливо, тоді ми просто не знали про своїх улюблених артистів так багато. Ми поняття не мали, хто насправді наші кумири, ми так легко закохувалися у них. Зараз же ж будь-яке твоє слово у соцмережах може зруйнувати твою кар’єру.

– Як назвати особу, яка тусується з музикантами? – Правильно, вокаліст (а може, барабанщик?). А чим унікальні ваші музиканти? За якими критеріями ви їх вибираєте?

– Ми з Валом удвох робимо всю музику. Самі продюсуємо свою групу. А наші музиканти – вони найкращі у своїй музичній справі. Також важливі їхні людські якості, оскільки для нас дуже важлива атмосфера у колективі.

– Чи були у вас часи, коли от зовсім не було грошей? І невідомо, де взяти?

– Нам пощастило. Ми з Валом обидва кияни. Це великий плюс. Нам не довелося “шукати” себе у цьому прекрасному місті. Ми тут народилися і виросли, тут живуть наші батьки. Тому зовсім на фінансовому дні ми ніколи не були. Але свою справу, свій гурт, ми починали з нуля. Перший кліп “Babylon” ми зняли на наші особисті заощадження. Друге відео “Dance with me” ми зняли на гроші, які нам подарували на весіллі.

– Честер Беннінгтон, вокаліст рок-гурту “Linkin Park” казав: “Ти можеш заплющити очі на речі, які ти не хочеш бачити, але ти не можеш закрити своє серце на речі, які ти не хочеш відчувати”. Що найбільше надихає вас, дає можливість створювати ваші чудові композиції, збирати величезні концертні зали і зворушувати серця людей? У чому ваш секрет?

– Секрету немає. У тому і справа, якби всі знали, де взяти натхнення, як створити цей хіт, усі були б успішними. Або навпаки – ніхто не був би успішним. Немає секрету. Є магія, є талант, є старанна праця. Що надихає?! Можна бігти за натхненням до морів і гір, та не знайти його. А можна виносити сміття й у під’їзді придумати пісню “Make-Up”.

– Що для вас важливіше – одержати мільйон чи мати змогу впливати на людські життя?

– Напевно, впливати на людей – не найприємніша історія. Мільйон – він теж не завжди може зробити щасливим. Часто після концертів до нас підходять люди й кажуть, що пісні The HARDKISS допомогли їм у різних моментах життя. Ось це важливо, це розуміння багато чого коштує. Це означає, що ти свій талант застосовуєш у правильному напрямку, що він не гине в тобі, не мовчить, а живе на благо.

– Я помітила, що на сцені ви дуже ефективно використовуєте не тільки свій вокальний дар, але і своє тіло. Намагаєтесь, щоби ваша фізіологія відповідала духу та вимогам виконуваного музичного твору?

– Нашому стилю музики не імпонують поставлені танці та хореографія з танцюристами на задньому плані. Але, звісно, на сцені я не можу бути статичною. Мені моя ж музика не дозволяє цього. Усе, що я роблю на сцені – це чиста імпровізація. Нещодавно я взяла участь у проекті “Танці з зірками”. Це була моя давня мрія – навчитися танцювати, танцювати професійно. І тепер на сцені я відчуваю себе ще впевненіше та комфортніше. У тій же ж імпровізації.

– Чи є у вас улюблена музика з власної музики? Що ваші композиції говорять про вас?

– Звісно. Є треки, які мені подобається виконувати більше. Люблю найновіші пісні, оскільки дуже цікава реакція людей. Зі старих треків у мене особлива любов до пісні “October”. Мені складно стримувати свої емоції. Те ж стосується “Helpless”. Мені подобаються сильні емоційні композиції. Звісно, весь концерт на них не побудуєш – це важко для слухача-глядача. Але я отримую величезне задоволення саме від таких серйозних пісень. Що мої пісні говорять про мене?! Нехай про це слухачі розкажуть.

– Якби ви могли відкрити шоу будь-якого художника світу, живого чи мертвого, хто б це мав бути?

– Один із найцікавіших і неординарних художників для мене – Сальвадор Далі. Ми з Валом були у нього в будинку-музеї. Одіозна особистість. Думаю та сподіваюся, що наша музика сподобалась би йому. Або, принаймні, наш арт.

– Яке одне найважливіше повідомлення ви б хотіли озвучити для своїх шанувальників?

– Їх так багато… Але, напевно, одне з головних: не відкладайте своє життя. Є навіть такий синдром під назвою “відкладене життя”. Ми постійно відкладаємо на завтра справи та мрії. Ми боїмося мріяти про більше, про щось більш глобальне. Не потрібно відкладати своє життя, не можна цілком присвячувати його іншим людям. Потрібно залишати час для себе, для своїх бажань і мрій. І здійснювати їх зараз.

– Що було найбільшою проблемою, яку вам довелося подолати?

-У нас у команді вже багато років є правило. Ми не вживаємо слово “проблема”. Це слово ми замінюємо словосполученням “нові можливості”. Це всі питання, які потрібно вирішити. Усе в житті вирішується.

– Що найдивніше ви чули від шанувальника на концерті?

– Це було передбачення. Пам’ятаю, ми їхали з майданчика в якомусь місті туру. До мене підійшла доросла жінка. Вона сказала, що відчуває, що у нашій родині хтось сильно хворий. І мене це повідомлення тоді аж “промурашило”. У той час дуже хворіла бабуся Валери.

– Що вас турбує найбільше у тому, що ви вже знамениті?

– Намагаюся не думати про популярність. Єдине, що мені спричиняє дискомфорт – у вихідний день із дитиною складно піти в громадське місце й залишитися там непоміченою.

– Які ваші п’ять улюблених альбомів усіх часів? Чому саме ці альбоми?

– Складно, але спробую. Назву ті альбоми, які вплинули на мене як на вокаліста й автора музики. Непросто вибрати найкращий альбом Michael Jackson, але нехай це буде “Bad 25th Anniversary”. “The Look Of Love” Diana Krall – одна з улюблених вокалісток, слухала її все дитинство. А вчилася співати я на Whitney Houston. Люблю альбом “The Bodyguard”. Обов’язково Queen, улюблений гурт мого чоловіка. Альбом “Made In Heaven” 2011 Remaster, він і прищепив любов до їхньої музики. І завершимо п’ятірку альбомом “Transient” Gaelle.

– Наука неодноразово виявляла, що наші переконання, думки та погляди мають значний вплив на результати. Ось чому плацебо працює так добре. Чи використовуєте ви природу допитливості, свої переконання, віру та сподівання для розширення своїх музичних можливостей?

– Не люблю перекладати відповідальність за те, що відбувається, на якусь долю. Але всі знакові моменти життя зав’язані на зустрічах. Вони відбуваються завдяки щасливому випадку. Тому відмітати момент удачі я не хочу. Що стосується віри та надії, вважаю за краще налаштовувати себе на реальний результат. Не люблю отримувати менше, ніж очікую. Мене це засмучує… Головне – робити те, що тобі подобається. У нашому шоу-бізнесі складно що-небудь прорахувати. Ти не можеш бути на 100 відсотків впевненим, чи сподобається твій новий трек слухачеві. Але, якщо ця пісня не подобається й тобі, – буде прикро вдвічі.

– Як ви ставитесь до тих людей, які навмисно завдають вам болю? Наприклад, пліткують, копіюють ваші ідеї, сценічні образи тощо?

– Намагаюся не думати про них. Так, поширюють різні чутки. Але дорослі й свідомі люди прекрасно знають, що чуткам вірити не можна. Якщо щось хвилює – постав ці питання особисто. Впевнена, що у тебе буде зовсім інше розуміння. Що стосується копіювання, я навіть вдячна цим артистам, які копіюють нашу музику, наш стиль. Вони змушують нас рухатися далі, придумувати щось нове, а не стояти на одному місці.

– Любов – це почуття, що надихає нас, змушує ставати кращими й духовнішими. А що вам особисто дало кохання? Чи змінило воно вас? Як?

– Усе, що зараз відбувається зі мною, відбувається завдяки тому, що багато років тому я зустріла Вала. Ми полюбили один одного. Усе, що ми маємо – ми маємо завдяки нашим відносинам. Це наша сім’я й музика. Наші глядачі та команда. Усе, що приносить радість і щастя. Це все народилося завдяки любові.

– Над чим ви працюєте зараз?

– Завершуємо роботу над новим студійним альбомом. Готуємо наше наймасштабніше шоу “Десять”, яке покажемо вже 29 травня у Києві на НСК “Олімпійський”. До цієї події ми також представимо EP нашої підопічної, переможниці проекту Pepsi Music Star, яку ми назвали ЯРИМА. Восени ми плануємо тур Україною. І дуже сподіваємося, що у 2022 році кордони відкриють, ситуація з карантином стане простішою. І ми зможемо поїхати-полетіти з туром у Європу, Ізраїль, Штати та інші країни. Перемовини про концерти в Америці у нас тривають уже років п’ять. Нехай, нарешті, ця історія здійсниться.

– Що хотіли би побажати діаспорянам США?

– Знайти себе, навіть якщо ви далеко від дому. І не забувати про рідну землю, яка вам завжди рада.