Населення Північної Буковини, Хотинщини та Акерманського повіту примусово вивезли до віддалених районів Радянського Союзу 13 червня 1941-го. Повній ліквідації підлягали люди, які не вважались носіями комуністичної ідеології – політики, економісти, священики, громадські активісти, підприємці.
Після приєднання до Радянської України Північної Буковини та Хотинщини – тепер Чернівецька область, стали насаджувати “комуністичний порядок”. Розпочали масові репресії. Після ретельних чисток “класово-ворожих елементів” перед органами НКВД ставиться особливе завдання – вивезти неблагонадійні елементи за межі областей.
Операцію готували в умовах надзвичайної секретності. Коли прибули ешалони, представники сільської ради та військові обходили “неблагонадійні” будинки та давали 30 хв. на збори. Взяти дозволили тільки їжу та документи.
У ніч на 13 червня 1941-го товарними вагонами з Чернівецького вокзалу вивезли 7720 осіб – 2279 сімей.
Подібна акція проходила і в Акерманському повіті Бесарабії – тепер Одещина. Загалом у 29 ешалонах до віддалених районів СРСР вивезли 29 839 осіб.
2 серпня 1940-го Верховна Рада СРСР ухвалила закон про включення Північної Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу УРСР.
Інтерес Радянського союзу до Бесарабії був прописаний у німецько-радянському пакті Молотова – Ріббентропа від 23 серпня 1939-го. Таємний протокол до нього передбачав розподіл сфер впливу між Німеччиною та СРСР у Східній Європі.
Королівство Румунія захопило ці землі 1918-го. Більшовики окупацію не визнали. Після захоплення Буковини та Бессарабії радянськими військами Румунія не стала протестувати. Коронна рада Румунії вирішила поступитися територіальним претензіям більшовиків.
