Тешуть теслі з срібла сани, стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану, дитя Боже повезуть.
Якби я могла хоч ненадовго повернутися у бабину хату і вдихнути дух свіжовибілених стін, мокрої, чисто вимитої долівки, запаху зілля, що сушиться під стелею на сволоці…
Я б сіла на гладкий, випуцуваний до блиску бамбетель біля столу. Я б відсунута верхню ляду і переконалася, що всередині, як звикле, пахуче сіно, накрите грубою домотканою веренькою. На великому міцному столі стоїть пахнющий калач, у кутку під образами – дідух. Свічка у лампадці під образами кидає дивні рожеві тіні у вікна, до половини заслонені білесенькими фіраночками в дрібну квіточку. Мов подає знак подорожнім, разом з білими клубами диму із комина, що хата живе й дихає …
Я б доторкнулася до бабиного обруса з мережкою, до вишитих рушників, що наче крила огортають бабині ікони, до витканого яскравого килимка на бабиній непорушній скрині. Зайшла б у малу кухоньку, з лавою й полумисками на полицях, зазирнула б у піч, щоб подивитись чи зарумянились завиванці з маком. Нарізала б пляцків й перекладанців рівненькими красивими ромбиками й гарно рядами б поскладала на кльоші для гостей…
Зайшла б у комору за гишками й кишкою, набрала б з бочки у поливану миску квашеної капусти, а зверху б дотулила квашені яблучка, смачнючі, холодні й солоні… Ох, цей неповторний посмак квашених яблучок, з кислинкою і ніжним яблучним “тілом”! Як його можна забути?
Вийшла б у двір, ковтнула б на повні груди пекучого морозного повітря, і прочищеною дідом стежкою, попри снігові замети пробігла б спочатку до стодоли за сіном для корови, а потім до стайні. Вкинула б оберенок пахучої мішанини прямо у жолоб корові Лисці… Пошкробала б її між рогами і вдихнула терпку суміш змішаного запаху молока, сіна і гноївки. Лиска б коротко мукнула і почала б румигати свій підвечірок.
Я знаю, що це Різдво. Шибки хати розписані дивовижними морозяними взорами, кучугури аж під стріху, тому трохи зимно, але так радісно на душі! Бо зараз у небі яскраво засяє Вифлеємська зірка, сповіщаючи про народження Спасителя. Отже, можна нічого не боятися, бо зараз збереться у цій маленькій, але щедрій і теплій хаті уся родина. І буде тісно й гамірно, але так радісно й так утішно. Й так до щему, до болю РОДИННО, і повно їжі на столах, і повні кльоші солодкого, і колядники від церкви, й квокання під столом на сіні… Пам’ять запопадливо підсовує смак бабиної куті з горіхами і бабиних сухарів на смальці (тістечок присипаних цукром), цвіклів й голубців з гречкою, вареників з бараболями й вушок з насінням (усі пам’ятаємо, що на Святий Вечір не можна уживати слова МАК)…
Най йому грець! Куди б нас не закинула доля, ті бабині завиванці, тиха свічка в горнятку з ярим зерном, дух сіна під обрусом й узвару з сушениць, родина за столом, де усі живі-здорові й щиро зичать дочекатися “віднині за рік”, довіку не відпускатимуть нас. Дякувати бабам й дідам, нашим українським звичаям і традиціям, нашій вірі, що тримають нас усе життя, як корінь, як якір, як утіха душі нашої – все це не дає упасти й пропасти у світах.
Напередодні Різдва і Нового року хочу подякувати усім, хто підтримує наш часопис і допомагає прославляти наші рідні українські звичаї та традиції, нагадувати про важливі сторінки нашої історії, про наших Пророків і Героїв, наших митців й українців, які зробили величезний вклад у розбудову усього світу.
Щиро дякую усім рекламодавцям і спонсорам наших заходів.
Щиро дякую усім кореспондентам, дописувачам й фотографам.
Щиро дякую нашій команді – дизайнеру Вадиму Кучераку, літредактору Парасці Дворянин, менеджеру Люді Рудій, ретушеру Дмитру Бердочніку, які роками невтомно трудяться для видавництва нашого діаспорівського часопису.
Щиро дякую усім підписникам й читачам.
Дай Боже щастя вам і вашим родинам!
Божого благословення усім! Спокійних і духовних Різдвяних свят!
Христос Рождається! Славімо Його!
…Ісусе милий, ми не багаті,
Золота дарів не можем дати,
Но дар цінніший несем від мира,
Се віра серця, се любов щира.
Глянь оком щирим, о Божий Сину,
На нашу землю на Україну,
Зійшли їй з неба дар превеликий,
Щоб Тя славила во вічні віки.
(Колядка “Во Вифлеємі нині новина”)
