24 грудня – рівно 10 місяців від початку оголошеної РФ повномасштабної війни.
Це були десять місяців дивовижної мужності, витримки та незламності духу українців, які здивували увесь світ.
Зараз близько мільйона людей захищають суверенітет нашої держави в лавах Збройних сил та інших формувань, які протистоять ворогу. Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк в етері 24 каналу заявив, що за час повномасштабної війни втрати української армії склали до 13 тисяч військових.
24 лютого життя українців безповоротно розділилося на “до” та “після”. Згадаймо ключові події, які сталися за час повномасштабного вторгнення РФ.
Лютий
24 лютого глава росії володимир путін оголосив Україні війну, охрестивши її “спеціальною воєнною операцією” для начебто “демілітаризації і денацифікації” нашої держави. Масштабне вторгнення російських військ розпочалося близько четвертої години ранку по всій довжині спільного кордону, з території Білорусі, а також з тимчасово окупованого Криму. Війська РФ обстріляли українські прикордонні застави, завдали ударів із повітря по десятках об’єктів військової інфраструктури України. Колони живої сили та техніки ворога намагалися просунутися в Херсонській, Запорізькій, Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Чернігівській та Київській областях, а також у бік Києва. 24 лютого президент Володимир Зеленський оголосив про запровадження воєнного стану та загальної мобілізації, а також безпольотної зони над Україною. Наша держава розірвала дипломатичні відносини з РФ. Було створено військові адміністрації, а офіційний Київ почав вимагати від країн-партнерів закрити небо над Україною, щоб захистити людей від російських бомбардувань.
З 24 лютого громадяни України почали масово виїжджати на Захід країни та за кордон. На дорогах утворилися затори, а на кордонах із сусідніми країнами – величезні черги, зокрема до Польщі, в яких люди стояли годинами. Були призначені десятки евакуаційних потягів, які вивозили українців до західного кордону.
24 лютого російські війська захопили Чорнобильську АЕС, а персонал станції фактично взяли в заручники. У російський полон потрапили 169 військовослужбовців Нацгвардії України, які охороняли ЧАЕС.
У перший день повномасштабної війни російські військові кораблі – крейсер Москва та патрульний корвет Василь Биков – атакували острів Зміїний у Чорному морі, де перебував гарнізон українських прикордонників. Попри перевагу ворога, українські військовослужбовці відмовилися здатися. Саме тоді пролунала вже крилата фраза про “русскій корабль”. Вона стала гаслом українського спротиву. Спочатку повідомлялося, що всі захисники Зміїного загинули, проте згодом з’ясувалося, що вони потрапили в полон.
З 24 лютого російський десант намагався висадитися на аеродромі в Гостомелі, що на Київщині (міжнародний вантажний аеропорт Антонов). Окупанти штурмували його, відбувалися запеклі бої, однак завдяки мужньому захисту українських військових всі спроби штурму було відбито. 27 лютого стало відомо, що російські окупанти знищили на аеродромі в Гостомелі флагман української авіації – найбільший у світі транспортний літак Ан-225 Мрія.
25 лютого відбулися перші бої в Києві та спроба російських диверсантів прорватися в столицю України. Вони переодягнулися у форму українських військових та намагалися потрапити в центр міста, проте їх було знищено на Оболоні. У ніч на 26 лютого війська РФ намагалися атакувати ТЕЦ-6 у районі Троєщини, а також військову частину на проспекті Перемоги. Запеклі бої відбувалися і у Василькові (Київська область). Через це місто загарбники намагалися потрапити до Києва, але безуспішно. У Василькові українські сили протиповітряної оборони збили Іл-76 із ворожим десантом.
26 лютого росія підтвердила, що її мета – знищення українців: вранці війська РФ завдали ракетного удару по багатоповерхівці в Солом’янському районі Києва.
В Україні народжується легенда про “привида Києва” – пілота, який лише у перші дні вторгнення збив шість російських літаків. Згодом командування Повітряних сил ЗСУ повідомить, що це був збірний образ пілотів 40-ї бригади тактичної авіації, які захищають українське небо.
28 лютого президент Володимир Зеленський підписав заявку на членство України у Європейському Союзі. Київ закликав ЄС розглянути її за спеціальною процедурою, тобто невідкладно почати формальний процес.
У лютому російські війська захопили міста Бердянськ та Мелітополь Запорізької області. Окупанти наближалися до Києва та підійшли впритул до багатьох інших міст на півдні та південному сході України (зокрема до Маріуполя та Енергодара).
Березень
1 березня російські війська обстріляли Площу Свободи в центрі Харкова, руйнувань зазнала будівля Харківської ОДА, загинули та постраждали мирні люди. Крім того, окупанти вдарили по телевежі у Києві (на Дорогожичах) та меморіальному комплексу Бабин Яр, присвяченому пам’яті жертв Голокосту під час Другої світової війни. Внаслідок авіаудару по телевежі загинуло щонайменше п’ятеро мирних людей.
2 березня Євросоюз відключив від міжбанківської системи SWIFT перші сім російських банків. Під забороною опинилися також продаж, постачання, передача або експорт банкнот в євро до РФ. Цього ж дня Генасамблея ООН проголосувала за резолюцію із закликом до РФ негайно припинити війну в Україні та вивести війська. Але ця резолюція не дала жодного ефекту.
У перші дні березня відбувалися бої за Херсон. Зрештою, російським військам вдалося захопити обласний центр. Бої тривали на підступах до Києва, Харкова, Чернігова, Сум, Маріуполя, Миколаєва, Енергодара та інших міст. Варто зазначити, що Херсон став проявом незламності українців: попри окупацію, там неодноразово відбувалися проукраїнські мітинги, у місті та області діяли партизани.
4 березня окупанти зайшли в Енергодар та захопили Запорізьку атомну електростанцію, розташовану поруч із цим населеним пунктом. Місто та АЕС досі перебувають під окупацією. Російські війська періодично обстрілюють Запорізьку АЕС, ставлячи світ перед загрозою нової ядерної катастрофи.
9 березня путінські війська завдали авіаудару по лікарні в Маріуполі, скинувши потужні авіабомби з літаків. Зазнало руйнувань пологове відділення. Внаслідок авіаудару загинули щонайменше троє людей, ще 17 зазнали тяжких поранень. Одна із породіль померла разом із дитинкою. А 16 березня російські військові скоїли атаку на Драматичний театр у Маріуполі, ймовірно, скинувши з літака-винищувача дві 500-кілограмові бомби, що здетонували одночасно. У приміщеннях будівлі перебували сотні мирних людей з дітьми. Згідно з розслідуваннями, внаслідок удару могли загинути близько 600 людей всередині театру та за його межами. 19 березня окупанти скинули бомби на школу мистецтв у Маріуполі, де на той момент переховувалися близько 400 людей.
24 березня в окупованому Бердянську українські захисники знищили російський десантний корабель Саратов за допомогою ракети Точка-У. Також було пошкоджено великі десантні кораблі Цезар Куніков і Новочеркаськ.
24 березня Україна здійснила перший обмін полоненими з представниками РФ. З російського полону визволили 10 українських військових в обмін на 10 російських загарбників. Крім того, було оголошено, що додому повертаються 19 українських моряків із рятувального судна Сапфір, яких окупанти захопили при спробі забрати наших військових з острова Зміїний.
29 березня українська делегація провела переговори з російською стороною в Стамбулі (Туреччина) та представила офіційні пропозиції Києва щодо нової системи гарантій безпеки для України. Домовленостей надалі не було реалізовано. Тоді ж російська сторона оголосила, що вирішила “кардинально скоротити” бойові дії у напрямку Чернігівщини та Київщини. Такому “жесту доброї волі” РФ передували контрнаступальні дії Збройних сил України на півночі, відвоювання низки населених пунктів та загроза оперативного оточення російських військ під Києвом.
Одним із найбільших досягнень березня та загалом повномасштабної війни стала перемога ЗСУ у битві за Київ та відхід російських військ з Півночі.
31 березня стало відомо про визволення 11 населених пунктів у Херсонській області.
Квітень
1 квітня стало відомо, що російські окупаційні війська захопили місто Ізюм Харківської області. Водночас українські військові визволили Бородянку, Ворзель, Бучу та низку інших населених пунктів на Київщині. У Запорізькій області відбувся обмін полоненими між Україною та РФ. Додому повернулися 86 українських військовослужбовців, серед яких 15 жінок.
2 квітня в Міністерстві оборони України підтвердили, що вся територія Київської області звільнена від російських регулярних військ. Тоді ж з’явилися перші кадри жахливих злочинів та звірств російських військ у населених пунктах регіону, зокрема в Бучі. Шокуючі кадри закатованих та розстріляних рашистами людей зі зв’язаними руками, масових поховань сколихнули світову спільноту. Поховання закатованих українців знаходили по всій території Київщини, яка перебувала в окупації, зокрема в Ірпені та Мотижині. Лише в Бучі російські солдати вбили понад 450 людей. Поховання вбитих українців виявлені і в інших областях – Чернігівській, Сумській, Харківській.
У перші дні квітня українським військовим вдалося витиснути окупантів з Чернігівської та Сумської областей. Запеклі бої змістилися на Донбас – у Донецьку та Луганську області.
8 квітня російські війська завдали ракетного удару по залізничному вокзалу міста Краматорськ (Донецька область). На той момент там перебували кілька тисяч людей, які чекали на евакуаційні потяги. Вокзал вразила ракета Точка-У. Внаслідок ракетного удару загинули 59 людей, із яких семеро – діти. Ще понад 100 громадян зазнали поранень. Теракт викликав обурення у світі, заклики до суду над кремлівським диктатором та його оточенням, а також посилення санкцій проти РФ.
8 квітня Європейський Союз затвердив новий пакет санкцій проти РФ, який передбачає заборону на купівлю російського вугілля та доступ російських суден до портів ЄС. До санкційного списку потрапили понад 200 громадян РФ, серед яких доньки володимира путіна. Санкції було ухвалено у відповідь на звірства, скоєні російськими солдатами в Бучі та інших населених пунктах України.
13 квітня ЗСУ завдали удару по крейсеру Москва українськими протикорабельними крилатими ракетами Нептун. Удар призвів до детонування боєприпасів на флагмані Чорноморського флоту РФ та пожежі. Зрештою, крейсер пішов на дно під час спроб буксирування до окупованого Севастополя.
14 квітня Верховна Рада України офіційно визнала повномасштабну війну, розв’язану РФ, геноцидом українців.
26 квітня на американській авіабазі Рамштайн у Німеччині відбулася стратегічна зустріч міністрів оборони понад 40 країн світу. Темою обговорення була військова підтримка України. Учасники зустрічі створили Контактну групу з оборони України, яка після того збиралася ще три рази.
Травень
3 травня до Запоріжжя прибули українці, евакуйовані з металургійного заводу Азовсталь, що в Маріуполі (Донецька область). Від початку березня люди перебували під постійними обстрілами та бомбардуваннями військ РФ, без нормальної їжі та питної води. Загалом вдалося евакуювати 156 мирних людей, серед яких близько 20 дітей. Згодом із заводу Азовсталь евакуювали ще 173 людини.
3 травня ворог випустив по містах та селах України 18 ракет. Цілями були інфраструктурні об’єкти, зокрема, залізнична інфраструктура, в Дніпропетровській, Кіровоградській, Львівській, Вінницькій, Київській, Закарпатській, Одеській та Донецькій областях. У Генштабі ЗСУ наголошували, що Росія намагається зруйнувати логістичні шляхи поставок зброї Україні.
5 травня головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний поінформував, що українські війська перейшли до контрнаступу на Ізюмському та Харківському напрямках, витісняючи окупантів.
7 травня російські окупанти здійснили авіаудар по Білогорівці, невеличкому селу в Луганській області. Бомба впала прямо на місцеву школу, де в укритті ховалися близько 90 мешканців села. Загинули близько 60 людей. Крім того, у ніч на 7 травня війська РФ знищили Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у Харківській області.
9 травня президент США Джо Байден підписав закон про лендліз для України, тобто про довготривалу військову підтримку нашої держави, стабільне постачання зброї для протистояння агресії РФ. Це вдруге в історії Вашингтон схвалив процедуру лендлізу (вперше це сталося під час Другої світової війни).
16 травня розпочалася евакуація українських воїнів із Азовсталі. Захисники Маріуполя понад 80 днів утримували місто від повної окупації. Останні тижні важкі бої тривали на околицях Азовсталі та на самому заводі. Українські пілоти сім разів проривалися в оточений рашистами Маріуполь, доставляючи необхідну допомогу та вивозячи важкопоранених бійців. У травні військові отримали команду “зберегти власні життя”, після чого почалася операція з їхньої евакуації. Їх вивезли на тимчасово окуповані території Донецької області (понад 2,5 тис. українських захисників).
Червень
1 червня Білий дім підтвердив передачу Україні перших РСЗВ HIMARS та боєприпасів до них у межах нового пакету військової допомоги. Системи HIMARS повністю змінили ситуацію на полі бою, дозволили зупинити наступальні дії російських військ. ЗСУ завдають з них ударів по командних центрах та складах боєприпасів ворога.
3 червня Рада ЄС офіційно затвердила шостий пакет санкцій проти росії, до якого увійшло нафтове ембарго, відключення ще кількох банків від платіжної системи SWIFT (зокрема Сбербанка), призупинення мовлення російських державних телеканалів. Крім того, було запроваджено персональні санкції проти дружини та дітей речника кремля дмитра пєскова, коханки володимира путіна аліни кабаєвої, російських військовослужбовців та інших осіб.
На початку червня Україна вперше провела з російською стороною обмін тілами загиблих військовослужбовців у форматі “160 на 160”. Окупанти, зокрема, віддали тіла захисників Азовсталі. Загалом Україна отримала тіла 220 захисників Маріуполя.
16 червня відбувся візит лідерів Франції, Німеччини, Італії та Румунії до Києва. Вони побували на Київщині та побачили воєнні злочини, скоєні росією. Чотири лідери висловилися за надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі.
17 червня в акваторії Чорного моря Військово-морські сили ЗСУ вразили черговий буксир Чорноморського флоту РФ Василий Бех із ЗРК ТОР на борту.
23 червня в Брюсселі 27 країн-членів Європейського Союзу офіційно підтримали надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС. Наша держава ще повинна виконати “домашнє завдання”, щоб стати повноправним членом Євросоюзу.
Вдень 27 червня російські війська завдали ракетного удару по Кременчуку, випустивши з території РФ дві надзвукові крилаті ракети Х-22 великої дальності. Під обстріл потрапив ТЦ Амстор, загинули понад 20 людей.
29 червня відбувся найбільший обмін полоненими. Зі 144 звільнених українських воїнів – 95 оборонців Азовсталі. Більшість українських захисників, які повернулися додому, були важко поранені.
30 червня стало відомо про звільнення острова Зміїний. У Генеральному штабі ЗСУ підтвердили, що російські окупанти втекли з нього під натиском нашої артилерії та повітряних ударів. За час перебування на Зміїному російські війська втратили на острові та в навколишніх водах техніки на понад $915 млн.
Липень
1 липня росіяни випустили по курортній Сергіївці (Одеська область) ракети типу Х-22 зі стратегічної авіації. Одна з них влучила у житловий будинок, ще дві у базу відпочинку. Внаслідок цього 21 людина загинула, серед них 12-річний хлопчик, ще 39 отримали поранення різного ступеня тяжкості.
На початку липня стало відомо, що українські воїни відійшли з Лисичанська на нові позиції. Проте військам РФ так і не вдалося вийти на адміністративні межі Луганської області.
14 липня війська РФ завдали ракетного удару по центру Вінниці. Внаслідок удару загинули щонайменше 28 людей. Серед загиблих є троє дітей: чотирирічна Ліза, семирічний Максим та восьмирічний Кирило.
15 липня стало відомо, що Україна отримала перші американські далекобійні реактивні системи залпового вогню M270 MLRS.
22 липня Україна, Туреччина та ООН підписали в Стамбулі угоду про створення механізму для експорту українського зерна із чорноморських портів.
У ніч на 29 липня війська РФ жорстоко вбили десятки українських військовополонених на території колишньої виправної колонії в окупованій Оленівці (Донецька область). Загинули, зокрема, бійці полку Азов. Президент Володимир Зеленський заявив про понад 50 загиблих. За попередньою інформацією від міжнародних експертів, під час теракту окупанти застосували термобаричну зброю.
31 липня окупанти здійснили масований ракетний обстріл Миколаєва ракетами з С-300. Це був найпотужніший обстріл з часу повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну. Зазнали руйнувань житлові будинки, готель, спортивний комплекс, заклади освіти та СТО.
Серпень
1 серпня запрацював морський зерновий коридор з портів України для експорту агропродукції, зокрема зерна. Тоді з порту Одеси вийшло перше вантажне судно RAZONI з українським продовольством. Водночас 6 серпня вперше з початку повномасштабної війни до України прибуло судно під завантаження (балкер FULMAR S).
2 серпня розпочалася обов’язкова евакуація з Донецької області. Перший потяг прибув у Кропивницький, ним вдалося вивезти жінок, дітей, людей похилого віку. Громадян вирішили вивозити до безпечних районів 13 областей. Серед причин евакуації – наближення опалювального сезону, оскільки на Донеччині немає газопостачання.
5 серпня російські війська в Енергодарі двічі відкривали вогонь по Запорізькій АЕС. Було зафіксовано влучання безпосередньо біля одного з енергоблоків, де розташований ядерний реактор. У наступні дні провокації продовжилися. На Заході вже попередили, що навмисна аварія, спровокована росіянами на ЗАЕС, стане підставою для застосування статті 5 Північноатлантичного договору про колективну оборону.
У серпні РФ активно перекидає війська зі Сходу на Південь України, очікуючи на контрнаступ українських Збройних сил.
6 серпня президент Володимир Зеленський під час вечірнього звернення повідомив, що українські військові вже звільнили від окупантів 1 060 населених пунктів. Абсолютна більшість із них потребує значного відновлення та розмінування.
***
Серпень став місяцем початку “бавовняного сезону” (серії вибухів) на території тимчасово окупованого Криму. Вперше вибухи пролунали 9 серпня, коли горіли склади з боєприпасами та злітна смуга на військовому аеродромі в Новофедорівці. Є інформація про знищення щонайменше дев’яти ворожих літаків. 16 серпня пролунали вибухи у селищах Майське та Азовське Джанкойського району, у самому Джанкої та селищі Гвардійське Сімферопольського району півострова. Після цього черги на виїзд з Криму через Керченський міст побили рекорд, а окупанти почали терміново переміщати свої літаки та вертольоти вглиб півострова та до РФ. 18 серпня потужні вибухи пролунали на військовому аеродромі Бельбек.
11 серпня Сейм Латвії ухвалив заяву, якою визнав росію країною-спонсором тероризму. Раніше те ж саме зробив Сейм Литви.
17 серпня Росія вдарила ракетами з Ту-22 по базі відпочинку в Затоці (Одеська область). Поранень зазнали щонайменше четверо людей. Того ж дня окупанти завдали удару по гуртожитку в Салтівському районі Харкова, внаслідок чого загинули щонайменше 19 людей, десятки поранені.
22 серпня головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомив, що у повномасштабній війні з РФ загинули майже 9 тис. українських військових. До цього моменту загальних втрат в ЗСУ не озвучували.
22 серпня президент Володимир Зеленський повідомив, що росія випустила майже 3,5 тис. ракет по території України з початку повномасштабного вторгнення.
23 серпня у форматі онлайн відбувся другий саміт Кримської платформи, в якому взяли участь представники близько 60 країн і міжнародних організацій.
У грудні традиційно починають підбивати підсумки року, що відходить, формують рейтинги резонансних подій і людей, які змінили світ, – або думали, що змінили. Нобелівську премію миру вручають також у грудні, і цього разу в Осло відповідна церемонія відбулася вперше з часів пандемії Covid-19. Серед лауреатів була українська правозахисна організація “Центр громадянських свобод” – нагороду отримала очільниця ЦГС Олександра Матвійчук. Неприродна політкоректність нобелівського комітету розділила цьогорічну премію миру між українцями, росіянами та білорусами, а Матвійчук у своєму виступі зазначила: “росія повірила, що може робити все, що захоче. Тепер росія прагне зламати спротив та окупувати Україну через умисне завдання болю цивільному населенню. Російський народ буде нести відповідальність за цю ганебну сторінку своєї історії та прагнення силоміць відродити колишню імперію”. Міжнародна підтримка України стала процесом, який не перестає дивувати. Угорську каверзу щодо фінансового сприяння нам у Євросоюзі подолали – і для відновлення критично важливої інфраструктури та сталого післявоєнного відновлення 18 мільярдів євро у наступному році Україна від ЄС таки отримає.
Запеклий опір українців військовій агресії РФ триває. Як неодноразово наголошували представники української влади, мета України у війні – звільнення всіх окупованих територій у міжнародно визнаних кордонах станом на 1991 рік.
Слава ЗСУ! Слава Україні!
