СБУ та БЕБ проводять обшуки у керівників фірм олігарха, оголосивши про підозру йому та ще сімом топ-менеджерам його підприємств. Кошти з шахрайської схеми відмивання газу йшли на рахунки Фірташа.
Проросійський олігарх Дмитро Фірташ отримав підозру від Служби безпеки України та Бюро економічної безпеки. Підозру вручили Дмитру Фірташу та сімом його пособникам, топ-менеджерам компаній олігарха. З ранку 15 травня проводили обшуки у керівників компаній Фірташа, зокрема “РГК” та “Йє енергія”. Також правоохоронці обшукали облгази, які належать Дмитру Фірташу. Компанії Фірташа становлять 70% усіх газорозподільних мереж України.
“Правоохоронці викрили схему, за якою підконтрольні Фірташу структури купували паливо у його ж компанії, але насправді отримували 30% від обсягів. Штучний дефіцит покривався коштом державного газу, а гроші осідали у кишенях Фірташа. За попередніми даними, за сім років така схема завдала збитків бюджету країни на 18 мільярдів гривень”, – підтвердили у прес-службі БЕБ.
Правоохоронці повідомили, що Фірташ та його спільники лише протягом 2021 року завдали Україні збитків на понад 4,2 мільярда гривень. Забираючи газ з українських родовищ, фігуранти майже не оплачували його вартість, аргументуючи це нестачею коштів.
“Як доводять матеріали слідства, посадовці “облгазів Фірташа” розкрадали понад 70% коштів, які передбачалися на закупівлю блакитного палива. Фактично, йдеться про привласнення грошей звичайних українців, котрі оплачували комунальні платежі. Дефіцит, який утворювався через цю махінацію, покривали коштом блакитного палива, що є у державній власності – облгази просто відбирали “недоотримане” паливо із газотранспортної системи України”, – повідомили у прес-службі СБУ.
Правоохоронці оголосили Фірташу та його пособникам про підозри за ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191 та ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 209 ККУ (привласнення та розтрата майна в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем). П’ятьом фігурантам справи оголосили про підозри заочно, оскільки вони переховуються за кордоном. Фірташу та його пособникам загрожує щонайменше 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна та неможливістю обіймати певні посади.
Нагадаємо, 17 березня правоохоронці вже проводили масові обшуки в регіональних газових компаніях, які належать Дмитру Фірташу. Йдеться про 16 офісів “Регіональної газової компанії”, їх підозрюють у розкраданні державного блакитного палива на 3,5 мільярда гривень. Обшуки провели в Києві, Львові, Рівному, Вінниці, Харкові, Закарпатті, Івано-Франківську та інших офісах “Регіональної газової компанії”.
“Схема полягала у тому, що “на папері” посадовці платили за газ приватним підконтрольним компаніям, але насправді не отримували від них газу. Фактично вони здійснювали несанкціонований відбір блакитного палива, яке є у газотранспортній системі і належало державі. Такі злочинні дії завдали Україні збитків на майже 3,5 мільярда гривень лише у 2021 році. Інша частина схеми полягала у тому, що облгази отримували сплату за тарифами від споживачів, але одержані гроші використовували не для придбання газу. Ці кошти “перераховували” підконтрольним комерційним структурам для виведення у тінь. При цьому облгази продовжували використовувати запаси державної газотранспортної системи і тим самим збільшували свою заборгованість перед “Нафтогазом””, – розповідають деталі в СБУ.
Надалі організатори схеми, як зазначають в СБУ, намагались “списати” штучну заборгованість за рахунок бюджетних коштів.
У компанії нагадали, що газовики від початку повномасштабної війни змогли втримати працездатність газорозподільних систем на підконтрольних Україні територіях. Спільно з колегами з інших областей вони максимально швидко відновлювали розподіл газу в Київській, Сумській і Чернігівській, Харківській, Запорізькій, Миколаївській, Дніпровській областях і місті Харкові.
Раніше “Нафтогаз” у відповідь на звинувачення РГК у рейдерському захопленні “Харківгазу” і “Дніпрогазу” шляхом зміни менеджменту заявляв, що це відбувається в рамках їх інтеграції в структуру групи “Нафтогаз”.
Наприкінці травня 2022 року за клопотанням Державного бюро розслідувань (ДБР) суд передав в управління АРМА заарештовані приватні корпоративні права на 26 обласних і міських операторів газорозподільних систем.
У травні 2022 року Кабінет Міністрів України передав в управління підприємству групи “Нафтогаз” – “Чорноморнафтогаз” – раніше заарештовані активи операторів газорозподільних систем (ГРС, облгази), зокрема пакети акцій “Харківгазу” і “Дніпрогазу”. У лютому 2023 року КМУ погодив пропозицію АРМА передати в управління “Чорноморнафтогазу” ще низки заарештованих активів, але не оприлюднив їхнього переліку.
“Нафтогаз України” 2 вересня 2022 року зареєстрував ТОВ “Газорозподільні мережі України” (“Газмережі”), основним видом діяльності якого зазначено розподіл газу через місцеві (локальні) трубопроводи.
Ще у 2014 році США звинуватили Дмитра Фірташа у хабарництві. За даними американського слідства, Фірташ давав хабара індійським чиновникам на 18,5 мільйона доларів, щоб отримати дозволи на розробку родовищ титану в Індії. Олігарха затримали у Відні 21 березня 2014 року, проте він вийшов під заставу в розмірі 125 мільйонів євро. США досі домагаються екстрадиції проросійського бізнесмена.
Погляньмо ж на Дмитра Фірташа зблизька і на те, чому він привернув стільки уваги.
У 1990-і роки, невдовзі після розвалу Радянського Союзу, маловідомий тоді підприємець із Західної України Дмитро Фірташ узявся за торгівлю газом. В дипломатичній телеграмі США, яку оприлюднив 2010 року викривальний сайт WikiLeaks, наведено слова самого Фірташа, що він почав цю діяльність за підтримки Семена Могилевича, відомого російського діяча організованої злочинності, який пізніше опинився в переліку найбільш розшукуваних осіб ФБР США.
Щастя до Фірташа врешті прийшло 2004 року, коли він разом із російським державним газовим монополістом “Газпромом” створив спільне підприємство для імпорту середньоазійського газу до України. Компанія “РосУкрЕнерго”, співзасновником якої він став, купувала природний газ, головно в Туркменистану, на мільйони доларів і перепродавала його в Україні за значно вищими цінами.
Критики кажуть, що для “Газпрому” не було ніякого сенсу вдаватися до послуг посередника на прибутковому ринку торгівлі газом між колишніми радянськими державами. Вони стверджують, що “РосУкрЕнерго” була просто прикриттям, щоб виводити прибутки.
Компанія “РосУкрЕнерго” в 2005-2007 роках заробила близько 2 мільярдів доларів. Фірташ разом із одним партнером були власниками 50 відсотків компанії.
Враховуючи, що “Газпром” підконтрольний урядові росії, Фірташ мав налагодити міцні зв’язки з президентом росії володимиром путіним, щоб компанія “РосУкрЕнерго” могла успішно працювати.
Скуповуючи Україну
Фірташ використав прибутки від “РосУкрЕнерго”, щоб скуповувати промислові об’єкти в індустрії виробництва титану і добрив – обидві галузі потребують для своєї роботи великих кількостей газу. Він швидко став одним із найбагатших і найвпливовіших підприємців в Україні.
Згодом Фірташ розширив масштаби своєї бізнес-імперії на сільське господарство, банківську справу, операції з нерухомістю і засоби інформації. За оцінками журналу “Форбз” за 2014 рік, статки Фірташа перевищували 500 мільйонів доларів.
Дедалі більший вплив Фірташа і його контроль над газовою індустрією в Україні призвели до конфлікту з тодішнім прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко.
2009 року вона досягла домовленості з путіним, яка виключила “РосУкрЕнерго” зі схеми імпорту газу до України. Це позбавило Фірташа значної частки прибутків – він заявляв, що Тимошенко пішла на політичні поступки путінові, щоб досягти цієї мети.
Тим часом сам Фірташ роками підтримував прихильну до росії Партію регіонів. Коли 2010 року Тимошенко змагалася за президентство, Фірташ підтримав її суперника, лідера Партії регіонів Віктора Януковича.
Для цього він, серед іншого, підтримав думку найняти американського політконсультанта, лобіста-республіканця Пола Манафорта на підтримку виборчих зусиль Януковича.
На тих виборах 2010 року Янукович урешті переміг Тимошенко. А наступного 2011 року її ув’язнили за кримінальними звинуваченнями, що їх багато хто вважав політично мотивованими. 2014 року її звільнили. Сама Тимошенко заперечувала звинувачення на її адресу.
Пізніше вона позивалася до Фірташа, звинувачуючи його у відмиванні грошей, отриманих за газ, щоб оплачувати прихильників Януковича. Суддя у США відхилив цей позов.
Через шість років Манафорт став радником президентської виборчої кампанії Дональда Трампа, нині президента США – але обурення через його роботу на українських політиків призвело до його звільнення. Пізніше його звинуватили в банківському і податковому шахрайстві, порушеннях американського законодавства про агентів іноземних урядів через його роботу на політиків Партії регіонів та пов’язаних із нею бізнесменів.
Майдан і екзил
У часи Януковича бізнес Фірташа знову розквітнув. І коли 2013 року він купив великий телеканал, дехто казав, що це його інструмент для переобрання Януковича.
Але Фірташ не зміг використати канал із цією метою. У лютому 2014 року Янукович втратив владу посеред масових протестів, відомих як Євромайдан. Його втеча підштовхнула росію до анексії Криму і війни на сході України, що триває досі.
А Фірташа тим часом уже через кілька тижнів після втечі Януковича арештувала поліція Австрії на запит правоохоронців США. Там його звинувачували у спробі підкупити посадовців в Індії, щоб полегшити інвестиції в тамтешню титанову галузь.
Серед бізнес-партнерів Фірташа в росії є Аркадій Ротенберг, давній друг путіна.
І, попри перебування під домашнім арештом в Австрії від березня 2014 року в очікуванні на вирішення справи про екстрадицію, Фірташ продовжував керувати своїм бізнесом в Україні, зокрема й мережами розподілу газу в українських регіонах.
“Фірташ досі контролює посередників в українській газовій галузі, – писав сенатор Вікер міністрові юстиції США 2018 року. – Фірташ отримує газ і продає його кінцевим споживачам, але відмовляється платити “Нафтогазові” і кладе прибутки до кишені. Ця схема, за оцінками, наразі позбавила Україну двох мільярдів доларів”.
Адвокати Фірташа заперечують усі звинувачення і заявляють, що справа проти їхнього клієнта у США політично мотивована.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода англійською мовою
