Вона, повернувшись з дітьми додому, була такою стомленою й вимотаною, що сил вистачило тільки усіх трьох укласти спати і самій упасти на канапу. Проте направду утішеною, побачивши до болю знайомі вулиці у віночках ще зелених, з латками жовтих тіней алей, знайомі вивіски магазинів та двір, де народжувалась та виростала під дбайливим жіночим оком уся сусідська малеча.
Здається, вона дійшла до тієї кондиції, коли людина, повертаючись з далеких країн на батьківщину, ладна цілувати землю під ногами і обійматися з давно знайомими деревами…
Не раз і не два, лежачи в густоті ночей без сну з тривожними думками, або вмиваючись гіркими сльозами від жахливих новин, пекучих звісток і непевності, вона мріяла про це повернення. Уявляла його.
Після виїзду в невідомість вона вже встигла трохи скуштувати омріяного закордону. Де добрі люди, що прихистили їх, співчували, та так і не змогли зрозуміти. Де прегарні краєвиди й гірські вершини в снігових пелеринках, як на вітальних картках, впираються шпицями в небо, а сонні столітні містечка мріють про часи лицарів на конях та перестук дерев’яних коліс пишно оздоблених екіпажів по кам’яній бруківці.
Тут свої правила й рамки щодення, за які виходити не бажано. Боязно зробити, зрозуміти, почути щось не правильно. Так ніби шкандибаєш по сипких пісках, де страшно ступити, щоб не провалитись у підступну вирву. Де продукти не такі смачні, як удома, а ціни такі “кусючі”, що доводиться рахувати кожну копійку. Де доводиться довго шукати роботу, твої дипломи, виявляється, нікому не потрібні, лікування – дорого, сусіди з часом перестають вас помічати, а час летить, як навіжений кінь, кудись у холодну зиму.
Балансування між буденним життям та виживанням.
Хочеться наздогнати себе вчорашню, а натомість життя підштовхує в спину у завтрашній день. З новими зустрічами, новими знайомими і новими друзями. Впрягаєшся у цю рутину й покірно тягнеш цей віз.
Вдома – все звично, стабільно і розплановано на роки.
Вдома душу огортає дивний спокій.
Перший порив вітру, як обійми.
Перший промінь сонця, як надія.
Перший кусень хліба, як причастя…
Медитуючи над борщем і пляцком з ябками, задумалась: навіть у війні є свій позитив. Ця війна, крім жахливих втрат і болю, подарувала розуміння нашої винятковості й сили. Уміння пристосовуватись й виживати. Війна посилила віру, гостро проявила, як лакмусовий папірець, справжні почуття.
Ніхто не хоче, щоб його діти росли серед насильства, тяжких знегод і безнадії. У страху перед ненавистю диких зайд і посеред звуків сирен, які зі свистом ріжуть повітря, як тупий різак метал. Баба Юстина казала – там добре, де нас немає. Тепер нас скрізь повно. Виїжджаємо, щоб діти не здригалися від сирен. Щоб не бачили знищених будинків. Щоб могли ходити до школи, нехай навіть польської, німецької, румунської, португальської чи американської.
Це життя виявилось зовсім не таким, про яке ми мріяли в дитинстві. Однак, ти починаєш розуміти: щастя – це коли усі живі-здорові, діти ходять до школи й зустрічають нових друзів. Ласують морозивом у неділю після церкви. Коли у тебе є рідна мова, дах над головою, друзі і рідня.
Сьогодні мої вуха відкриті для розповідей, як про хороше, так і про погане. Втішає, що стільки людей знайшли у світі свій безпечний острівець. Що не згасла ейфорія взаємодопомоги. Бог є скрізь і Він діє через людей. Тому я знаю – усі ці люди, що продовжують збирати кошти для сиріт, поранених і важко-поранених, на “броніки” й джипи для армії, влаштовують багатотисячні акції протесту, фестивалі, пікніки, концерти й зустрічі з “азовцями”, приймають зовсім чужі сім’ї по гуманітарному паролю… саме вони й врятую світ від зла.
У всі часи є місце для добра і для любові.
Для нас усіх важлива Україна та її Незалежність. Майбутнє вже написано. Після перемоги ми облаштуємо світ по-своєму. В ньому буде гідність і воля, сила і рішучість, а наші українські діти ростимуть дітьми титанів.
Нас поважатимуть у світі, а почувши слово “українець”, зніматимуть перед нами з пошаною капелюха.
У нас вчитимуться захищати і бути сильними.
Господи, нехай буде так.
Щиро дякую усім за жертовність і милосердя!
Дай Боже щастя і Перемоги усім нам.
